Інноваційні технології та методики у галузі дошкільної освіти

1. Спадщина Софії Русової (“Український дитячий садок”).

Автор – Русова С.

Суть технології. Вченою обґрунтовано умови гармонійного виховання в ДНЗ: виховання повинно бути індивідуальним, пристосованим до природи дитини, національним, відповідати соціально-культурним вимогам часу, вільним, незалежним від тих чи інших урядових вимог, вибудовуватись на ґрунті громадської організації. Принципами побудови українського ДНЗ повинні бути: гуманізм, демократизм, науковість, національний дух. Їх реалізація забезпечуватиме етнізацію особистості, входження дитини у духовний світ і традиційне життя українського народу, плекання національної та загальнолюдської культури.

2. Педагогіка М. Монтессорі (“Будинок вільної дитини”) Автор – Монтессорі М.

Суть технології. Створення предметно-просторового середовища, у якому дитина зможе найповніше реалізувати свої природні здібності та задатки. Діяльність дитини повинна бути вільною та самостійною. Педагог використовує у роботі самонавчальні засоби – матеріали, з якими вихованець працює, наслідуючи педагога, діючи за зразком, а потім самостійно приступає до їхнього виконання. Індивідуалізація розвитку дошкільників реалізується через взаємодію з матеріалами, з урахуванням права вибору дітей, природних потреб та вікових особливостей.

3. Спадщина В.Сухомлинського.

Автор – В.Сухомлинський.

Суть технології. Основоположною у науково-теоретичних працях і практичному досвіді В.Сухомлинського є його філософсько-педагогічна система ідей та поглядів на дитину як на найвищу цінність. Педагогіка В.Сухомлинського - це педагогіка серця, дитиноцентризму й толерантності, яка базується на ідеї наближення навчально-виховного процесу до природи конкретної дитини. Педагог створив таку психолого-педагогічну систему, в якій усе зосереджено навколо дитини-людини, це педагогіка, побудована на утвердженні тієї філософської істини, що освіта, виховання й розвиток людини мають передбачати, передусім, утвердження гармонії розуму й серця. Уроки мислення сприяють розумовому, мовленнєвому, духовному розвитку дошкільнят і вихованню в них ціннісного ставлення до природи. Діти вчаться розуміти й любити її, починають дивитися на неї іншими очима, стають активними її захисниками. Розроблені педагогом основні норми моральної вихованості для дітей ґрунтуються на творчому використанні багатого потенціалу загальнолюдських моральних цінностей і є складовою частиною його цілісної педагогічної системи.

4. Педагогіка Амонашвілі.

Автор – Ш.Амонашвілі.

Суть технології. Система виховання та навчання за Ш.Амонашвілі – це "педагогіка цілісного життя дітей та дорослих", яка будується на началах гуманності й віри в дитину, вихованні творчістю і співпрацею педагогів із дітьми, де в якості педагогів розуміються також батьки. Гуманна педагогіка є педагогікою дисципліни, любов до дитини не може шкодити їй. За Амонашвілі, дітям необхідно пропонувати такі справи, за які вони можуть братися не колись, а зараз же, і перші кроки мають приводити їх до перших успіхів, а не невдач. На думку педагога-новатора, головне у навчанні – це заохочувати дітей до власного пошуку, власного шляху пізнання світу, необхідно вчити їх самостійності, готувати до дорослого життя. В цьому і полягає роль і обов’язок вчителя та вихователя. Моральною основою дитячої кооперації в системі Ш.Амонашвілі є здатність радіти успіхам інших, готовність прийти на допомогу, причому не тільки в межах свого колективу: старші діти допомагають молодшим, беруть над ними шефство. Цікавими методичними новаціями у цій концепції є: -с касування оцінок за навчання у балах; - недопустимість порівняння дітей між собою („він у нас найрозумніший, беріть із нього приклад”); - навчання одразу на кількох доступних дітям рівнях, наприклад, читання можливе від знайомства з буквами для одних до біглого читання для інших; - співучасть дітей у побудові занять, у складанні завдань, утворенні власного підручника, в плануванні відповідей.

5. Розвиваючі ігри Нікітіних: кубики, гра типа „Танграм”.

Автори - Борис Павлович і Олена Олексіївна Нікітіни, класики вітчизняної педагогіки та автори ряду розвиваючих ігор для дітей.

Суть технології. Методики раннього розвитку дітей, в першу чергу, базуються на відповідних дитячих іграх. За методикою Нікітіних вони повинні включати в себе спільну діяльність дитини і батьків. Вони мають великий потенціал, тому що їх можна підлаштувати під себе, під свій рівень розвитку, під свої інтереси. Кожна «Нікітінська» дитяча гра надає можливість подумати над тим, що до неї додати, як її поліпшити; така варіативність завдань заздалегідь продумана, адже вона спрямовує дитину до творчої роботи. В основному ці ігри мають форму головоломок, направлених на розпізнавання і добудови образів, інакше кажучи, на розвиток логічного і творчого мислення. Кожна гра по методиці Нікітіних є набором завдань, вирішення яких дитина шукає за допомогою кубиків (кубики Нікітіна), квадратів з картону, деталей з конструктора і т.д. Завдання, які ставляться перед дитиною, мають різну форму: у вигляді інструкції, креслення, моделі. Таким чином дитина знайомитися з різними способами передачі інформації. Завдання задаються за принципом від простого до складного і мають дуже широкий діапазон.

6. Методика навчання дітей читанню М.Зайцева.

Автор – М.Зайцев.

Суть технології.

Російський психолог Микола Олександрович Зайцев розробив унікальну методику навчання читанню і лічби на основі оригінальних кубиків. Кубики різних розмірів заповнюються відповідним матеріалом, у залежності від складу (дзвінкі - залізячками; глухі - деревинками; "золоті", голосні - мідними монетками). До того ж за визначеними буквами закріплені певні кольори, які допомагають на асоціативному рівні запам'ятати основні правила фонетичного розбору.

Навчання спирається на сприйняття (зір, слух, тактильні відчуття, інтуїцію), мислення активну практичну діяльність дитини, розвиває її пізнавальні здібності. "Кубики Зайцева" дозволяють навчити дитину плавному складовому читанню, минаючи етап складового уривчастого читання, значно скорочують час оволодіння читанням цілими словами, закладають основи грамотного письма. Навчальний пакет містить у собі: кубики, таблиці, аудіокасету і керівництво для батьків.

Посібники Зайцева призначені для організації розвиваючого простору для дітей дошкільного і шкільного віку, що дозволяє бажаючим педагогам творчо підходити до готових програм, змісту освіти, способам подачі інформації (методам і прийомам); вносити в роботу елементи дослідницької діяльності; кардинально скорочувати час оволодіння навичками рахунку, читання, грамотного письма.

7. Методика навчання дітей раннього віку Глена Домана.

Автор – Глен Доман.

Суть технології. Глен Доман — американський лікар-нейрохірург, який займався розробкою системи реабілітації дітей з важкими порушеннями в роботі мозку. У цій програмі особлива увага приділена карткам з комбінаціями яскравих точок, зображеннями різних предметів, зі словами. Коли безнадійно хворі і відсталі діти почали не тільки наздоганяти, а й випереджати однолітків в інтелектуальному розвитку, з'явилася ідея використовувати цей метод у навчанні нормальних дітей. Глен Доман удосконалив свою програму, і вже понад півстоліття вона є однією з найпопулярніших в ранній педагогіці. Основний постулат методики: «Мозок росте тільки коли він працює». Тому з самого раннього віку дитячий мозок треба завантажити. Навчання за Доманом нагадує введення інформації в комп'ютер. З трьохмісячного віку дитині з певною частотою за кілька секунд демонструються картки з комбінацією картинка + слово або просто слово. З часом ці картки поділяються на тематичні серії. Такі заняття треба чергувати зі спеціальними фізичними вправами, адже розвиток мозку неможливий без належної рухової активності. Керуючись цими принципами, за твердженням автора, будь-яку дитину можна виховати генієм.

8. Вальдорфська педагогіка (“Вальдорфський дитячий садок”). Автор – Штайнер Р.

Суть технології. Стрижнем педагогіки є принципи індивідуального підходу, свободи у вихованні, питання режиму дня й ритму року. Вальдорфська школа функціонує на засадах самоуправління, що характеризується відсутністю вертикальної структури влади, підпорядкування. Основним завданням ДНЗ є догляд за органами чуття дитини. Цьому сприяє обладнання й організація роботи дошкільного навчального закладу, який функціонує як велика сім'я. Ігри й заняття постійно чергуються, створюючи сприятливі для дитини ритми самостійних та організованих занять. Дитина вчиться відкривати існування власного внутрішнього світу, центром якого є сім'я – батьки й дитина.

9. Система освіти “Довкілля”.

Автор – Ільченко В.

Суть технології. Система освіти “Довкілля” формує цілісну свідомість людини, яка здатна брати відповідальність за своє майбутнє та майбутнє рідної землі, народу, виховує ціннісне ставлення дитини до себе, до світу, що ґрунтується на почутті любові до навколишньої дійсності, “совісті” – намаганні почути звуки кожної живої істоти, зрозуміти її, щоб жити у злагоді із собою, природою. Програма “Довкілля” як дидактична система викладання предметів природничого циклу альтернативна до традиційного підходу.

10. Діагностична методика “Мовленнєве зростання дошкільника”.Автор – Піроженко Т.О.

Суть технології. Пропоновані параметри мовленнєвого становлення дошкільника представлені з позицій комунікативного підходу до розвитку засобів мовлення. Принциповою позицією цього підходу є твердження про те, що міжособистісна взаємодія – основа взаєморозуміння. Неможливо зрозуміти іншу людину поза особистісних контактів з нею. Мета і результат мовної взаємодії – розуміння – відбувається лише за умови, коли реалізуються міжособистісні відносини між людьми. Комунікативний підхід до діагностики розвитку мовлення розглядає дитину як активного й ініціативного учасника соціальної взаємодії, в якій дошкільник має не лише засвоїти суспільний досвід (мову), але й щоразу самостійно застосовувати засвоєне, робити свій власний вибір адекватних до ситуації засобів спілкування, нарешті, створювати свої власні засоби для реалізації мети взаємодії. Через те, в комплексному підході такою важливою є саме діагностика (і своєчасне формування!) потреб, мотивів спілкування, інтересів, бажань, ціннісних орієнтацій, пов'язаних із людиною. Координати “людина” та “її ставлення до інших” є найважливішими для мовленнєвого становлення дошкільника. Отриманий під час діагностики матеріал дає змогу охарактеризувати форми взаємин між дитиною і дорослим, допомагає визначати комунікативну спрямованість і готовність дитини до комунікації.

11. Технологія фізичного виховання дітей М.Єфименка (“Театр фізичногорозвитку та оздоровлення дітей”).

Автор – Єфименко М.

Суть технології. Проведення фізкультурних занять у формі ігрових дійств. Форма фізичної активності дітей – горизонтальний пластичний балет (“пластик-шоу”), що поєднує музичність, хореографічність, естетичність дійства. Його скорочені програми використовують як фізкультурні хвилинки, паузи, а також як розваги і свята. Ігрова взаємодія з дітьми реалізується в рамках ігрової теми як великої тематичної гри (макрогри), що триває протягом одного чи кількох занять. Спільна мета та сюжетна лінія містить кілька міні-ігор, ігор-вправ.

12. Методика розвитку творчих здібностей на заняттях з малювання.Автор – Шульга Л.

Суть технології: розкриває систему роботи з розвитку творчих здібностей, природних нахилів дітей через емоції, почуття, через естетичне ставлення до природи, через використання різних методів образотворчого мистецтва, що стимулює прагнення дитини до творчого пошуку. Розкриває художні та креативні здібності дітей, починаючи з молодшого дошкільного віку. Діти зображають навколишнє тільки після емоційних зустрічей з ним у процесі спостереження, розгляду картин, слухання музики, читання, розповідання. Головне завдання організації зображувальної діяльності – виховання естетичних почуттів, а допоміжне – навчання технічним прийомам. Чим більше органів чуття беруть участь у сприйманні навколишнього, тим повнішими будуть уявлення, глибшим – пізнання.

13. Технологія розвитку творчої особистості. Теорія розв язаннявинахідницьких завдань.

Автор – Альтшуллер Г.

Суть технології. Основне завдання – навчати дитину розв'язувати проблеми різного рівня складності з використанням винахідницьких завдань. Основна ідея технології полягає у тому, щоб переводити завдання з нижчого рівня складності на вищий. Для її успішної реалізації потрібно навчити дитину виявляти проблеми, з’ясовувати, чому легкі завдання розв'язуються просто, а важкі – складно. У роботі з дітьми дошкільного віку використовують колективні ігри, ігри-заняття, під час яких діти вчаться спостерігати навколишню дійсність, виявляти суперечливі властивості предметів, явищ, шукати відповіді на поставлені питання. Педагог орієнтується на вільний та самостійний вибір дитини – предмета, матеріалу, виду діяльності.

14. Методика використання схем-моделей для навчання дітей описовимрозповідям.

Автор – Ткаченко Т.

Суть технології. За цією методикою для роботи використовується аркуш картону 45х30 см, поділений на шість квадратів (за кількістю характерних ознак предмета або об’єктів чи пір року, про які потрібно розповісти). Дітей навчають знаходити головні, суттєві ознаки предмета, відрізняти їх від другорядних. Навчаючи старших дошкільників складанню описових розповідей, використовують схеми-моделі. Діти вибудовують розповідь з дотриманням послідовності та параметрів, закладених у схемах: колір, форма, величина, матеріал, частини, дії. Використання схем при складанні описових розповідей допомагає дітям засвоїти порівняння предметів не в загальній формі – чим подібні, або чим відрізняються предмети, а диференціювати. порівнюючи предмети за формою, величиною, кольором тощо.

15. Методика використання схем-моделей у лексично-граматичній роботі. Автор – Крутій К.

Суть технології. Розвиток у дітей словесно-логічного мислення, формування у них уміння користуватися основними логічними прийомами і операціями є одним із важливих завдань у процесі навчання старших дошкільників. Пропонується наступна схема ознайомлення дітей із предметами: 1) первинне ознайомлення з предметом і його назвою; 2) дослідження властивостей предметів: колір, відтінки, форма, розмір, звуки, шуми; співвідношення в просторі; вага; властивості поверхні; ритм; рух предмета; назва деталей предмета; 3) групування. Узагальнення і найпростіша класифікація предметів, формування родових і видових понять, наступна класифікація – диференціація родових понять; 40 розвиток елементів логічного мислення шляхом складання моделей, схем, коректурних таблиць разом із дітьми.

Основною умовою розвитку мислення і мовлення є цілеспрямоване навчання. Розвиток у дітей словесно-логічного мислення, вироблення вміння користуватися основними логічними прийомами й операціями становить одне з важливих завдань у процесі навчання старших дошкільників. О. Білан та К.Крутій вдалося виявити специфічний засіб розвитку мовлення дошкільників – наочні моделі, в яких малюк відтворює структуру об’єктів і зв’язків між ними. Дії наочного моделювання є основними пізнавальними здібностями дошкільника у сфері мислення. Під моделюванням розуміється заміщення об’єкта, який вивчається, іншим, спеціально побудованим, що може відтворювати об’єкт в його суттєвих якостях і спрощувати несуттєві. Основний шлях розвитку пізнавальних здібностей – це постійний перехід від зовнішніх дій із умовними замінниками предметів (схемами-моделями) до дій подумки. Основна ідея пропонованої технології – формування діамонологічної компетенції дошкільників шляхом активного застосування методу моделювання. Діамонологічну компетенцію науковці визначають як розуміння зв’язного тексту, вміння відповідати на запитання і звертатися з запитаннями, підтримувати та розпочинати розмову, вести діалог, складати різні види розповідей. Всі моделі умовно поділені на групи:

– описові;

– узагальнювальні (класифікаційні);

– для складання творчих розповідей; – мнемічні (для заучування віршів).

16. Технологія «Художнє слово і дитяче мовлення»

Автор – Н.В.Гавриш

Літературний або фольклорний твір подається дитині в єдності змісту та художньої форми. Але сприйняття його буде повноцінним тільки за умови, якщо дитина до цього підготовлена. А для цього необхідно звернути увагу дітей не тільки на зміст, а й на виразність мовних засобів казки, оповідання, вірша та інших творів художньої літератури, тобто залучити дитину до художньо-мовленнєвої діяльності.

Аналізуючи літературний твір у єдності його змісту та художньої форми, а також активно засвоюючи засоби художньої виразності, діти навчаються передавати в образному слові певний зміст, самостійно складати невеличкі твори.

Під словесною творчістю розуміють діяльність дітей, що виникає під впливом творів мистецтва та вражень від навколишнього життя, і виражається в створенні усних творів – оповідань, казок, віршів тощо. Взаємозв'язок між сприйняттям художньої літератури та словесною творчістю існує на основі розвитку в дітей поетичного слуху. Під цим поняттям розуміємо здатність відчувати виразні засоби художнього мовлення та певною мірою усвідомлювати їх. А також уміння розпізнавати жанри, розуміти їх особливості, усвідомлювати зв'язок компонентів художньої форми зі змістом літературного твору. Розвиток поетичного слуху – важливий чинник формування культури мовлення.

Розвиток образного мовлення дітей буде ефективним лише в процесі сприймання ними художнього слова та самостійного складання зв'язних висловлювань. Мовлення дошкільнят стає образним, щирим та живим, якщо у них виховується інтерес до мовного багатства, розвивається вміння вживати в своєму мовленні різноманітні виразні засоби.

17. Технологія «Чудеса на піску»

Автор – Т.М.Грабенко, Т.Д. Зінкевич-Євстигнєєва

Пісок має властивість пропускати воду. У зв'язку з цим, фахівці парапсихологи стверджують, що він поглинає "негативну" психічну енергію, очищає енергетику людини, стабілізує її емоційний стан. Спостереження і досвід показують, що гра в пісок позитивно впливає на емоційне самопочуття дітей і дорослих, і це робить його прекрасним засобом для розвитку і саморозвитку дитини.

Гра з піском як консультативна методика була описана англійським педіатром Маргарет Ловенфельд в 1939 році. В ігровому приміщенні створеного нею Лондонського Інституту Дитячої Психології вона встановила два цинкових підноса, один наполовину наповнений піском, а інший - водою, і формочки для гри з піском. Іграшки "жили" в коробці. Маленькі пацієнти інституту використовували іграшки у грі з піском, а коробки з піском вони називали „світом”. Тому М. Ловенфельд назвала свій ігровий метод „світової методикою”.

Формуванням концепції "пісочної терапії" (або "пісок-Play") займалися, в основному, представники юнгіанской школи. Наприклад, швейцарський аналітик Дора Калфф. Однак, для навчальних цілей унікальні можливості піску до недавнього часу практично не використовувалися. Щоб заповнити цю прогалину, Т.М.Грабенко, Т.Д.Зінченко-Євстігнєєвою була створена система пісочних ігор, спрямованих на навчання та розвиток особистості в цілому.

Основні принципи ігор на піску:

1. Створення природного стимулюючого середовища, в якому дитина відчуває себе комфортно і захищено, виявляючи творчу активність.

Для цього слід добирати завдання, що відповідають можливостям дитини; формулювати інструкцію до ігор в казковій формі; виключати негативну оцінку її дій, ідей, результатів, заохочуючи фантазію і творчий підхід.

2. "Пожвавлення" абстрактних символів: літер, цифр, геометричних фігур, і пр. Реалізація цього принципу дозволяє сформувати і посилити позитивну мотивацію до занять і особистісну зацікавленість дитини в те, що відбувається.

3. Реальне "проживання", програвання всіляких ситуацій разом з героями казкових ігор.

На основі цього принципу здійснюється взаємний перехід уявного в реальне і навпаки. Наприклад, опинившись в ролі Рятувальника Принцеси, дитина не просто пропонує вихід із ситуації, але й реально розігрує його на піску за допомогою мініатюрних фігурок. Так, вона реально переконується в правильності чи хибності обраного шляху.

18. Технологія «Казкові лабіринти гри»

Автор – В.В.Воскобович

Технологія «Казкові лабіринти гри» (технологія інтенсивного розвитку інтелектуальних здібностей у дітей трьох-семи років) – система поетапного включення авторських розвиваючих ігор в діяльність дитини з поступовим ускладненням навчального матеріалу. Ігри, які розробив В.В. Воскобович, розвивають пам’ять, фантазію, сприйняття, логічне і творче мислення, мову. За допомогою цих ігор здійснюється інтелектуальнотворчий розвиток дітей, психологічна, спеціальна підготовка до школи. Дана технологія – це використання авторських ігор в системі їх постійного та поступового ускладнення («по спіралі»). Включення ігор визначається віковими особливостями дитини.

Гра плюс казка

Першим принципом технології «Казкові лабіринти гри» є ігрове навчання дітей дошкільного віку. Ідея розвитку дітей в грі не нова. Нове тут те, що майже весь процес навчання дитини дошкільного віку реально вишиковується в грі. Технологія «Казкові лабіринти гри» – це ігрова форма взаємодії дорослого і дітей через реалізацію певного сюжету (ігри і казки).

При цьому освітні завдання включені в їх зміст.

Розвиваючі ігри роблять навчання цікавим заняттям для малюка, знімають проблеми мотиваційного плану, народжують зацікавленість до набутих знань, вмінь, навиків. Використання розвиваючих ігор в педагогічному процесі дає змогу перебувати навчальну діяльність: перейти від звичних занять з дітьми до пізнавальної ігрової діяльності, організованої дорослими або самостійної. Забарвлене доброзичливими емоціями спілкування з дорослими в грі, виконання цікавих ігрових завдань, яскраве, різнобарвне оформлення ігрових посібників, робить перебування дитини в дошкільному закладі радісним.

Інтелект

Другим принципом технології «Казкові лабіринти гри» є будування такої дитячої ігрової діяльності, в результаті якої розвиваються психічні процеси, увага, пам’ять, уява, мислення, мова. Постійне та поступове ускладнення ігор («по спіралі») дозволяє підтримувати діяльність дитини в зоні оптимальної складності. Інтенсивному розвитку сприяє і продуктивна діяльність, яка створюється в «зоні найближчого розвитку». В кожній грі діти набувають якогось «предметного» результату.

19. Технологія «Дитяче дослідження як метод навчання старших дошкільників»

Автор – О.І.Савенков

Програма дослідницького навчання в дошкільному закладі за Олександром Іллічем Савенковим включає три елементи:

• розвиток у дітей дослідницьких умінь і навичок;

• дитячу дослідницьку практику;

• моніторинг дослідницької діяльності дошкільнят.

Більшість сучасних освітніх технологій дослідницького навчання дітей старшого дошкільного віку передбачають лише різні варіанти включення дитини у власну дослідницьку практику. О.Савенков зазначає, що дитяча навчально-дослідницька практика з проведення спостережень і експериментів важлива і цінна, але не здатна охоплювати і вирішувати все коло завдань дослідницького навчання. Проведення дослідного пошуку вимагає спеціальних знань, умінь і навичок. І дитину необхідно цілеспрямовано навчати, давати їй ці знання, розвивати і удосконалювати необхідні в дослідницькому пошуку вміння та навички.

Крім того, навчально-дослідницька практика дитини - заняття самостійне і нерідко розгортається за межами безпосередньої уваги педагога. Тому необхідна система її моніторингу. Самостійно здобуваючи знання, кожна дитина має бути впевнена в тому, що все нове, знайдене нею, буде затребуване, цікаве дорослим. Вона має бути впевнена, що її дослідження не залишаться без уваги, результати його ретельно розглянуть, а саму дитину неодмінно вислухають. Це вимагає створення спеціальної системи моніторингу дитячої навчально-дослідницької діяльності.

О.Савенков пропонує програму навчально-дослідницької діяльності учнів (старших дошкільників) в освітньому закладі, яка включає три відносно самостійних частини (підпрограми):

1. Підпрограма - «тренінг». Заняття на отримання спеціальних знань та розвитку у дітей умінь і навичок дослідницького пошуку.

2. Підпрограма - «дитяча дослідницька практика». Проведення самостійних досліджень та виконання творчих проектів.

3. Підпрограма - «моніторинг». Зміст і організація заходів, необхідних для управління процесом вирішення завдань дослідницького навчання: захист дослідних робіт і творчих проектів дітей, фестивалі дитячих робіт та ін.

20. Технологія «Психолого-педагогічне проектування»

Автор Т.Піроженко , С.Ладивір

Психолого-педагогічне проектування – це проект (форма перспективного планування) діяльності дітей, в якому об’єднані:

– бажання й прагнення дітей;

– завдання педагога, які випливають із галузевої програми;

– варіативність форм, методів і засобів розливальних дій вихователя;

– психологічні закономірності природного розвитку спільної діяльності дітей і дорослого (від бажання – до творчого рівня реалізації задуму); Наявність у дітей можливостей:

– самостійного пошуку засобів досягнення мети партнерів, часу й місця реалізації задуму;

– випробовувати свої сили, поєднуючи їх з бажаннями;

– практично застосовувати набуті знання й навички у взаємодії з дорослими та ровесниками;

– реалізовувати своє природне прагнення діяти творчо, активно виявляти своє ставлення до людей і середовища;

– діяти із проявами обдарованості реалізувати себе в умовах співпраці з однолітками, які здатні їх зрозуміти.

Щоб об’єднати ці складові педагогічного процесу, потрібен високий рівень професіоналізму. З чого почати свою роботу з психолого-педагогічного проектування діяльності дітей? Є 6 етапів технології психолого-педагогічного проектування

21.Технологія «Лічильні палички Кюізенера»

Автор – Х.Кюізенер

У всьому світі широко відомий дидактичний матеріал, розроблений бельгійським математиком X.Кюізенером. Він призначений для навчання математики та використовується педагогами різних країн у роботі з дітьми, починаючи з молодших груп дитячого садка і закінчуючи старшими класами школи. Палички Кюізенера називають ще кольоровими паличками, кольоровими числами, кольоровими лінієчками, рахунковими паличками.

Основні особливості цього дидактичного матеріалу – абстрактність, універсальність, висока ефективність. Палички X.Кюізенера найбільшою мірою відповідають монографічному методу навчання числа і рахунку.

Числові фігури, кількісний склад числа з одиниць і менших чисел – ці незмінні атрибути монографічного методу, як, втім, і ідея автодидактизма, виявились цілком співзвучними сучасній дидактиці дитячого садка. Палички легко вписуються зараз у систему передматематичної підготовки дітей до школи як одна із сучасних технологій навчання.

Використання «чисел в кольорі» дає змогу розвивати у дошкільнят уявлення про число на основі рахунку і вимірювання.

За допомогою кольорових паличок дітей також легко підвести до усвідомлення співвідношень «більше-менше», «більше-менше на...», познайомити з транзитивністю як властивістю відносин, навчити ділити ціле на частини і вимірювати об'єкти, показати їм деякі найпростіші види функціональної залежності, потренувати їх в запам'ятовуванні числа з одиниць і двох менших чисел, допомогти оволодіти арифметичними діями додавання, віднімання, множення і ділення, організувати роботу щодо засвоєння таких понять, як «ліворуч», «праворуч», «довший», «коротший», «між», «кожен», «якийсь», «бути одного і того ж кольору», «бути не блакитного кольору», «мати однакову довжину» та ін.

Існують різні варіанти і модифікації набору паличок. Вони можуть відрізнятися один від одного кольоровою гамою. Але в кожному з наборів діє правило: палички однакової довжини пофарбовані в один і той же колір і, природно, позначають одне і те ж число; чим більше довжина палички, тим більше значення того числа, яке воно виражає. Кольори, в які забарвлені палички, залежать від числових відносин, обумовлених простими числами першого десятка натурального ряду чисел.

У роботі з дошкільниками може використовуватися спрощений варіант набору кольорових паличок, що містить 144 палички; в ньому білих паличок 36, а решта – по 12 кожного кольору.

22. Технологія «Логічні блоки Дьєнеша»

Автор – З.Дьєнеш

Логічний матеріал являє собою набір з 48 логічних блоків, що розрізняються чотирма властивостями:

1. формою – круглі, квадратні, трикутні, прямокутні;

2. кольори – червоні, жовті, сині;3. розміром – великі і маленькі; 4. товщиною – товсті і тонкі.

Використання логічних блоків в іграх з дошкільниками дозволяє моделювати важливі поняття не лише математики, але й інформатики: алгоритми, кодування інформації, логічні операції; будувати висловлювання зі сполучниками "і", "або", часткою "не" та ін. Подібні ігри сприяють прискоренню процесу розвитку у дошкільнят найпростіших логічних структур мислення і математичних уявлень. З допомогою цих ігор діти успішно оволодівають надалі основами математики та інформатики.

Основна мета використання дидактичного матеріалу (по імені автора званого "блоки Дьєнеша"): навчити дошкільнят розв'язувати логічні задачі на розбиття за властивостями.

Основне вміння, необхідне для вирішення логічних завдань - це вміння виявляти в об'єктах різноманітні властивості, називати їх, адекватно позначати словом їх відсутність, абстрагувати й утримувати в пам'яті одне, одночасно два або три властивості, узагальнювати об'єкти по одній, двом або трьом, властивостями з урахуванням наявності або відсутності кожного.

23. Технологія «Вчиться фантазувати»

Автор – Н.Єгоров

Чим краще розвинуті органи сприйняття, тим краще дитина отримує інформацію про навколишнє середовище, про конкретні об’єкти, про все те, що збагачує її особистий досвід. Ось чому головне завдання даної програми – розвиток сприйняття органів чуття.

Саме тому так важливо навчати дитину-дошкільника багатосенсорності. Вміння користуватися усіма каналами сприйняття і навчання стратегії мислення є тим фундаментом, на якому в майбутньому буде базуватися будь-яке навчання. Від цього вміння залежить також можливість подолання важких ситуацій. Програмою передбачені творчі домашні завдання, розраховані на спільну діяльність дітей і батьків (дитина розповідає – батьки записують). Це чудово впливає на відносини у сім’ї.

Завдання розподілені на групи (пори року): зима, весна, літо, осінь. Кожна група завдань складається з таких:

1. Гра з використанням предметних карток.

2. Самостійне придумування та обговорення казки.

3. Розповідь-фантазія на вільну тему.

4. Психогімнастика.

5. Малюнок-ілюстрація до казки чи оповідання.

6. Відгадування загадок придуманих дітьми.

7. Домашнє завдання – розповіді батькам самостійно придуманої історії від імені казкового персонажа. Завдання батькам – записати розповідь у зошит.

24. Поліхудожній розвиток дітей дошкільного віку в педагогічному процесі дошкільного навчального закладу.

Суть технології. Відбувається самоствердження дитини в найбільш значущій для неї сфері поліхудожньої діяльності (музичної, хореографічної, театралізованої, образотворчої).

25. Технологія «Кольорові долоньки».

Автор – Ликова О.І.

Суть технології: розв`язання завдань художньо-творчого розвитку дітей 2-6 років.

Використання схем при складанні описових розповідей

(методика Т.О. Ткаченко)

Для дітей із ЗНМ характерний малий словниковий запас, невміння узгоджувати слова в реченні, дефектна вимова звуків. Крім того, більшість таких дітей страждає порушенням уваги, недосконалістю логічного мислення.

Один з факторів, що полегшує процес становлення зв'язного мовлення на думку С.Л.Рубінштейна, А.М.Леушиної, Л.В.Ельконіна – наочність. Розглядання предметів, картин допомагає дітям назвати предмети, характерні ознаки, вироблені з ними дії.

В якості другого допоміжного чинника можна виділити створення плану висловлювання, на значимість якого неодноразово вказував відомий радянський психолог Л.С.Виготський. Він відзначав важливість послідовного розміщення в попередній програмі, схемі всіх конкретних елементів висловлювання, а також те, що кожна ланка висловлювання повинна вчасно змінюватися наступною.

Ткаченко Т. О. запропонувала навчати дітей із ЗНМ самостійній розповіді в такій послідовності:

- складання розповіді за демонструванням дії;

- за серією сюжетних картинок;

- за однією сюжетною картиною;

- на основі порівняння предметів;

- складання описового оповідання про предмети.

Переліченими видами не обмежується вся робота з розвитку зв'язного мовлення у дітей із ЗНМ. Ці етапи є початковими, "пусковими", найбільш значущими.

У дітей із ЗНМ 5-6 років найбільші труднощі виникають в останньому виді розповіді. Ось основні з них:

- самостійне визначення при розгляданні предмета його головних

властивостей і ознак;

- встановити послідовність викладення виявлених ознак;

- утримати в пам'яті цю послідовність, яка є планом розповіді-опису.

У книзі Л.М.Єфименкової "Формування мовлення у дошкільників" ( М.: Просвіта, 1985) представлена схема складання розповіді про овочі. Взявши її за основу, Ткаченко Т.О. дещо змінила символіку, збільшила кількість пунктів плану розповіді до 6-8, а потім розробила аналогічні схеми для складання описових розповідей про іграшки, посуд, одяг, домашніх тварин.

Принципи складання та використання схем:

Аркуш картону розміром 45*30 см, розділений на 6 квадратів (за кількістю характерних ознак предметів чи об'єктів, або пір року, про які потрібно розповісти).

1. КОЛІР. У прямому квадраті намальовані червоні, жовті, сині й зеленіколірні плями. Важливо, щоб вони не мали чіткої, впізнаваною дітьми, форми, тоді увага краще концентрується на кольорі і не відбувається змішування понять колір-форма.

2. ФОРМА. У другому квадраті зображено геометричні фігури. Їх нерозфарбовують, щоб увага дітей концентрувалася на їх формі. Якщо форма описуваної іграшки складна (лялька, ведмідь, місяцехід), цей пункт у розповідях дітей опускається, а відповідна частина схеми закривається аркушем білого паперу.

3. ВЕЛИЧИНА. У квадраті намальовані дві іграшки контрастної величини,наприклад, великий і маленький м'ячі. Дітям нагадують, що характеризуючи величину предмета, крім поняття "великий-маленький", треба використовувати поняття "високий-низький", "довгий-короткий", "широкий-вузький", "товстийтонкий".

4. МАТЕРІАЛ. На цю частину листа наклеєно 3 прямокутника однаковогорозміру з металевої фольги, пластмаси, плівки "під дерево". Вони зображують відповідно метал, пластмасу, дерево.

5. ЧАСТИНИ ІГРАШКИ. Кілька кілець пірамідки намальовані окремо. Якщоіграшка цілісна, на частини не розбирається (м'яч, кубик), цей пункт у розповідях дітей опускається, а на малюнку закривається аркушем білого паперу. Причому закривати потрібно тільки на перших двох заняттях, щоб надалі діти привчалися самі вибирати з схеми потрібні пункти у відповідності з особливостями іграшок.

6. ДІЇ З ІГРАШКОЮ. Зображена кисть руки з розведеними пальцями.Оскільки маніпуляції з іграшками можуть бути найрізноманітнішими, важливо при поясненні цього пункту дітям використовувати антоніми та ін. прийоми розширення дієслівного словника дітей.

Логопеду не складе великої роботи підібрати іграшки, при описі яких будуть використані всі пункти схеми (пірамідка, візочок для ляльок). Пізніше, коли діти добре складуть схему, можна давати іграшки, при описі яких використовуються не всі пункти (м'яч, лялька, ведмедик).

Розповіді за схемами відрізняються у дітей із ЗНМ та дітей масових груп. Розповіді дітей із ЗНМ на перших порах навчання простіші, коротші, без яскравих елементів і порівнянь.

ОПИС ПРЕДМЕТІВ ОДЯГУ

1. КОЛІР. У квадраті 3-4 колірні плями: червона, жовта, синя ,зелена.

2. МАТЕРІАЛ. На картон наклеюється 3 шматочка тканини: шерсть, ситець,шовк. Однакової форми і розміру. Для складання описових розповідей про одяг необхідно провести з дітьми заняття щодо ознайомлення з названими та іншими матеріалами, щоб діти розглянули їх, помацали і запам'ятовували назву тканин.

3. ЧАСТИНИ ОДЯГУ. Зображений сарафан або костюм, всі частини якого(комір, манжети, рукава, оборка, пояс) знаходяться на невеликій відстані один від одного. Дітей заздалегідь ознайомлюють із назвами всіх деталей костюма.

4. СЕЗОННІСТЬ ОДЯГУ. У квадраті намальоване сонце, пролісок, жовтийкленовий лист і кілька сніжинок, які символізують літо, весну, осінь, зиму.

5. ДЛЯ КОГО ПРИЗНАЧЕНИЙ ОДЯГ. Символічні зображення чоловіка,жінки, хлопчика і дівчинки.

6. ДІЇ З ОДЯГОМ. Зображена кисть руки з розведеними пальцями.

ОПИС ПРЕДМЕТІВ ПОСУДУ

1. КОЛІР. У квадраті 3-4 колірні плями.

2. ФОРМА. Накреслено квадрат, коло, прямокутник. Якщо діти вже знайоміз об'ємними формами – на аркуші зображення циліндра, кулі, і т. п. , дошкільнята можуть використовувати ці терміни при описі предметів.

3. ВЕЛИЧИНА. Намальовані велика і маленька миски.

4. МАТЕРІАЛ. На картон приклеєні шматочки одного розміру з фольги,пластмаси та плівки "під дерево". Вони зображують різноманітні матеріали, з яких робиться посуд. Крім того, з дітьми уточнюється, що основна маса посуду виробляється з глини та порцеляни – матеріалів, які важко відобразити на схемі.

5. ЧАСТИНИ ПОСУДУ. Зображений чайник, частини якого знаходяться наневеликій відстані один від одного. Дітям нагадують назву деталей посуду: дно, стінки, ручка, кришка, носик.

6. ДІЇ З ПОСУДОМ. Зображена кисть руки.

Аналізуючи результати проведеної роботи, можна зробити висновок, що використання схем при складанні описових розповідей помітно полегшує дошкільнятам масових і логопедичних груп оволодіння цим видом зв'язного мовлення. Крім того, наявність зорового плану робить такі розповіді чіткими, зв'язковими, повними.

МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ДІТЕЙ РОЗПОВІДАННЮ ЗА СХЕМАМИ

(авт. О.БІЛАН. К.КРУТІЙ)

Всі моделі умовно поділені на групи:

– описові;

– узагальнювальні (класифікаційні);

– для складання творчих розповідей; – мнемічні (для заучування віршів).

Розглядання картин, предметів допомагає дітям називати предмети, їх характерні ознаки, дії з ними. Труднощі виникають, коли необхідно:

– самостійно визначити головні ознаки предмета при його розгляданні;

– встановити послідовність висловлювання ознак;

– утримати в пам’яті послідовність, яка являється планом розповідіопису.

Пропонується використовувати таки схеми – моделі:

Опис іграшок:

1. Колір (жовте, сине, зелене). Кольорові плями без чіткого контуру.

2. Форма (геометричні фігури).

3. Величина-розмір (2 іграшки контрастного розміру). Використовуються поняття “високий-низький”, “широкий-вузький” і т.д.

4. Матеріал (фольга, дерево, пластмаса). З якого матеріалу зроблена іграшка.

5. Частини іграшки (декілька кілець від пірамідки).

Дії з іграшкою (рука).

Спочатку добираються іграшки, при описанні яких використовуються всі пункти схеми (пірамідка, коляска, коробочки...) Потім іграшки, при описанні яких використовується не вся схема (м’яч, кубики, лялька, ведмедик тощо).

Опис предметів одягу:

1. Колір.

2. Матеріал (шовк, оксамит, сатин)

3. Частини одягу (комір, рукава, волан...)

4. Сезонність одягу (сонце, підсніжники, листочок жовтий...) 5. Для кого? (символи дорослих та дитини) Дії з одягом (рука).

Опис посуду:

1. Колір.

2. Форма (геометричні фігури). Якщо діти знайомі з об’ємними фігурами - циліндр...

3. Розмір (велика та маленька мисочка)

4. Матеріал (фольга, пластмаса, дерево...)

5. Частини посуду (чайник в розібраному вигляді: кришечка, носик,

ручка...)

Дії з посудом (рука)

Описання овочів та фруктів

1. Колір (кольорові плями без чіткого контуру)

2. Форма (геометричні фігури – овал, коло, трикутник...) 3. Розмір (2 контрастних по розміру фрукта, наприклад, яблуко)

4. Смак (цукерка та лимон). Контрастні за смаком продукти.

5. Де росте. (дерево, грядка)

6. Як уживати? (тарілка, виделка, ложка..). Які овочі та фрукти використовують сирими у їжу, які вареними. Що можна приготувати з них? Корисні чи ні? Опис пір року

1. Сонце (розповідають про сонце у різні пори року)

2. Небо (на голубому небі хмаринки)

3. Земля (як виглядає земля у різні пори року: покрита снігом, листячком, зеленою травою...)

4. Рослини (дерево, кущ, квітка)

5. Людини (контури людей, вішалка). Треба розповідати про одяг в різні пори року.

6. Звірі (дики тварини - заєць, білка)

7. Птахи (контури знайомих птахів - ластівка, горобець...)

Чим займаються люди в різні пори року (сніговик, кораблик, сачок...)

Використання схем при складанні описових розповідей полегшують дітям оволодіти зв’язним мовленням. Крім того, наявність наочного плану робить такі розповіді чіткими, зв’язними, послідовними та поширеними. Схеми можна використовувати і для порівняльних описових розповідей. Схеми-моделі можливо широко використовувати у повсякденному житті. Крім того умовні позначення в календарі природи, графічне зображення фізкультхвилинок, дидактичні ігри ускладненого змісту. Доцільним виявляється використання схем для складання творчих розповідей.

Сxема складання розповiдi з власного досвіду на тему

“Екскурсія в парк”

Годинник, в кутах ознаки пір року: сніжинка, квіти, ягода, листячко.

1. Час події.

2. Місце події? (знак питання)

3. Дерева

4. Птахи (зображення пташки)

5. Комахи? (метелик)

6. Тварини (кішка або песик)

7. Квіти (схематично квітка)

8. Враження від побаченого (салют)

Мнемічні схеми-моделі (для заучування віршів).

Як підвищити якість засвоєння та скоротити час, який витрачається для заучування віршів напам’ять? Треба умовними схематичними позначеннями зашифрувати кожен рядок вірша (або пару) і вивісити таку схему на видному місці. Не примушуючи, а спираючись на дитячі інтереси та на достатній розвиток наочно-образного мислення в цьому віці. Мнемічні схеми відіграють значну роль у диференційованому навчанні. Діти з середнім і низьким рівнем розвитку пам’яті мимоволі вчать вірш у повсякденному житті, звертаючи увагу на “підказку”. Для дітей з достатнім і високим рівнем розвитку схема виявляється засобом самоконтролю та самооцінки.

Використовуючи творчий потенціал та рівень сформованості психічних процесів у дітей високого рівня розвитку, можна проводити роботу, спрямовану на зворотний зв’язок, тобто створення схем-моделей самими дітьми. Спочатку пропонується вправа “Познач відповідним символом”, потім простенька загадка, далі – вірш, потім – оповідання. Також можна використовувати партнерську роботу. Діти з високим рівнем розвитку схематично зображують назву знайомої пісні, загадки, а діти з низьким і середнім рівнем відгадують. Це сприяє налагодженню товариських стосунків, формуванню адекватної самооцінки у дітей, а головне – підготовці малюків до оволодіння програмними завданнями в школі.

Результати впровадження технології доводять, що застосування схеммоделей є одним з ефективних способів сприяння розвитку мовлення, словеснологічного мислення, пам’яті у дітей дошкільного віку.

Цей вид роботи повністю відповідає особистісно орієнтованій моделі навчання, за якої враховуються індивідуальні особливості дитини, допомагає педагогові встановити з вихованцями оптимальні – партнерські стосунки, створити атмосферу емоційної довіри та розкутості. Схеми-моделі можуть застосовуватися не лише на мовленнєвих заняттях – вони можуть бути широко використані в різних видах діяльності: ігровій, зображувальній, формуванні логіко-математичної компетенції тощо.

Ейдетика в розвитку мовлення дошкільнят

Як допомогти дитині запам'ятовувати необхідну інформацію і вчасно пригадувати її? Як пробуджувати інтерес, спонукати до мовленнєвої активності, дарувати відчуття успіху?

На ці запитання відповідає ейдетика. Це напрямок психологічної науки, який вивчає ейдетизм як різновид образної пам'яті (грецькою ейдос – образ) і можливості його практичного застосування у різних сферах життя людини.

Явище ейдетизму вперше описано в психології в 1907 році. У 80-х роках XX ст. російський учений, доктор педагогічних наук Ігор Матюгін розробив методики ейдетичного сприймання інформації, розвитку уваги і пам'яті дорослих. Нині ( ейдетичні прийоми широко застосовуються і в роботі з дошкільнятами, адже сприяють розвитку тактильних, нюхових, смакових, зорових, слухових відчуттів, довільної уваги, пам'яті, вербального та невербального мислення, уяви, мовлення.

Кожен педагог-ейдет знає, що ейдетика – це не тільки розвиток уваги, уяви, пам'яті, різних видів мислення, а й спосіб подачі навчального матеріалу. Адже ейдетика розмовляє з дошкільниками їхньою мовою. Вона залучає всі аналізатори дитини: дозволяє не лише побачити, а й помацати, почути, скуштувати, понюхати; подає нове через добре знайомі дітям образи. Створює широкий ігровий майданчик, надаючи безмежних можливостей для розвитку дитячої уяви.

З деякими ейдетичними прийомами та варіантами їх застосування в роботі з малечею ми зараз ознайомимось.

Піктограми допомагають запам'ятовувати будь-які літературні твори, як віршовані, так і прозові. Цей прийом використовується для збагачення словникового запасу, розвитку мовної активності і, таким чином, полегшує дітям складання умови задач. Такий тип роботи сприяє подоланню невпевненості у дітей та підвищенню загально? активності на заняттях.

Наприклад: для розвитку вміння дітей складати поширені речення про плоди доцільно використовувати одночасно всі знайомі малюкам піктограми: "город", "сад", "велике", "маленьке", кольори, також можна додати нові – піктограми, що позначають смак: солодкий, кислий, гіркий. Наприклад:

За цими піктограмами діти складають такі речення: "На городі виріс великий, червоний солодкий перець" або "У саду росли маленькі, червоні, кислі вишні". Спочатку цей вид роботи діти можуть виконувати біля дошки, потім можна пропонувати їм індивідуальні набори піктограм, щоб кожна дитина складала розповідь про свій плід.

Включаючи піктограми до роботи, не хвилюйтесь за рівень своїх художніх здібностей. Адже треба зобразити лише фрагмент потрібного предмета і, головне, пояснити це дітям.

Асоціативне мислення

Зупинимося на способах розвитку асоціативного мислення.

Світ асоціацій людини, а особливо дитини настільки безмежний, що ланцюжок логічних зв'язків між предметами чи поняттями, які безперервним потоком змінюють одне одного, інколи просто не можна зупинити. У нашій свідомості вони існують як ціла мережа асоціацій, які містяться в комірці кожного спогаду. Саме завдяки їм з часом ми зможемо легше і детальніше пригадати необхідну інформацію. І.Павлов підкреслював: "Асоціації мають дуже важливе значення для процесів пам'яті та мислення як їхня первинна основа".

Слід зазначити, що асоціативне мислення є не лише основою хорошої пам'яті, а й сприяє розвитку творчої уяви. Розум малюків завжди активний, йому властивий безперервний пошук асоціацій, кожна з яких стає ніби трампліном до відкриття іншої. Якщо дітям допомагати розвивати асоціативне мислення змалку, то згодом ви помітите, що вони будуть успішнішими і знаходитимуть нестандартні рішення в навчанні і в повсякденних ситуаціях, це їх також спонукатиме до мовленнєвої активності, допоможе краще писати твори, розв'язувати задачі на логічне мислення, запам'ятовувати іншомовні слова через створення зв'язків з образами, що виникають у їхній уяві.

Ейдети стверджують, що не буває поганої пам'яті, а ми просто часто не вміємо нею користуватися. А причина цього – недостатньо розвинене асоціативне мислення. Ось що про це пише психолог С.Іванов у книзі "Отпечаток перста": "Секрет хорошої пам'яті полягає в мистецтві створювати численні та різноманітні зв'язки з будь-яким фактом, який ми хочемо втримати в пам'яті". Не менш важливо розмірковувати, аналізувати свої емоції, створюючи нові й нові зв'язки. Ви й не помітите, як пошук асоціацій перетвориться у захопливу гру, що не лише розважає, а й розвиває. Систему таких занять-ігор для розвитку асоціативного мислення розробила методист Ольга Пащенко.

Роботу з дітьми в цьому напрямку вона пропонує будувати на основі:

v Вільних асоціацій, пов'язаних з предметними образами.

Наприклад:

- В мене є курча. Про що ви подумали?

Відповіді дітей можуть бути найрізноманітнішими та іноді зовсім не передбачуваними:

— Я подумала про кавун, тому що курчатко любить їсти насіння кавуна.

— Я подумала про сонечко, тому що воно жовте, як курчатко, а, може, курчатко любить грітися на сонечку.

— Я подумала про пташку, бо курчатко – це теж пташка, а, може, тому що всі вони вміють цвірінькати.

— Я подумала про книжку, бо курчата часто бувають героями казок.

v Колірних асоціацій: педагог пропонує дітям подивитися на картинки і сказати, про який колір вони подумали, і пояснити чому. Або навпаки, вихователь називає будь-який колір і запитує, про який предмет подумали діти.

v Асоціацій, пов'язаних з геометричними формами;

Запитання ставте аналогічно до попередніх видів роботи: "У мене є круг. Про які предмети ви подумали?". Вихователь тримає в руці зображення геометричної фігури і пропонує назвати предмети, з якими ця фігура асоціюється в малюків. Не забувайте про аргументацію, спонукайте дітей вчитися пояснювати, чому вона обрала саме той предмет.

Якщо до заданої геометричної фігури у дитини виникли зовсім не звичні асоціації, наприклад: "круг – телевізор", запитайте, чому вона так думає. Хтозна, може вона помітила там круглу кнопочку – тоді відповідь зараховується. Поступово дорослий сам має спонукати малюка шукати такі пояснення, щоб навчити помічати з першого погляду непомітні дрібні деталі та знаходити оригінальні міжпредметні зв'язки.

v Тактильних асоціацій:

У цьому ейдетичному прийомі тактильні асоціації викликаються за допомогою тактильних табличок з різними фактурами, які допомагають дітям збагатити уявлення про довколишній світ і розширюють словниковий запас.

Тактильні таблички – це прямокутники з картону, пластику, дерева (розміром із сірникову коробку), обклеєні різними матеріалами. Можна використати такі варіанти поверхонь: наждачний папір, хутро, пір’я, віск зі свічки, сірники, мотузок, рисові або гречані зернятка, шовк, оксамит, металеві кнопки, фольга, вата.

Гра "Знайди місце" Матеріал: 10 тактильних табличок.

Хід гри

Дорослий кладе перед дитиною 10 тактильних табличок у два ряди у будьякій послідовності, просить доторкнутися до кожної з них та запам'ятати, як вони розміщені, без обмеження у часі на запам'ятовування.

Дитина заплющує очі, і дорослий допомагає їй доторкнутися до однієї з поверхонь. Малюк має визначити місце її розташування (наприклад, друга зверху, п'ята знизу тощо).

Можна також запропонувати дитині самій перемішати тактильні таблички, а потім викласти їх у тому порядку, в якому вони лежали спочатку.

Головне завдання гри – не напружуватися, намагаючись щось пригадати, а вільно і легко консультуватися з власною уявою.

v Предметних асоціацій:

v Асоціацій, викликаних друдлами:

Друбли — це загадка-головоломка; малюнок, про який неможливо чітко сказати, що це таке. Простота та невизначеність друдлів створюють невичерпний простір для породження потоків асоціативних образів, пов'язаних з будь-якою сферою навколишньої реальності. Винайшов друдли Роджер Прайс, і його книги в п'ятдесятих роках були надзвичайно популярні. Виділяють три можливих напрямки використання друдлів:

♦ для приємного проведення часу, наприклад, під час розгадування кросвордів або інших головоломок;

♦ у тестуванні й дослідженні пізнавальних здібностей людини;

♦ для свідомого розвитку творчих здібностей та гнучкості мислення.

Використання друдлів, особливо в роботі з дошкільнятами, сприяє розвитку асоціативного та дивергентного мислення, пам'яті, вчить знаходити нестандартні підходи до різноманітних задач.

Всі ці три види мислення в чомусь збігаються, доповнюють один одного, а різниця полягає лише в постановці запитання, від якої залежить відповідь:

— "Про що ви подумали?" – для розвитку асоціативного мислення;

— "Що це?" – для розвитку дивергентного;

— "На що це схоже?" – для розвитку творчого мислення.

Наприклад, педагог показує друдл у вигляді дужки та говорить: «Подивіться на цю картину. Про що ви подумали?» Обов’язково звертайте увагу дітей на деталі предмета, підкреслюючи їхню схожість із друдлом. Так, півколо схоже на вушка ведмедика, на спинку мишки, шапочку без помпончика.

v Звукових асоціацій:

В ейдетичному напрямку широко застосовуються аудіозаписи різних звуків та шумів. Звичайно, якщо є така можливість, ви можете створити цілу колекцію звуків, навіть упорядкувати їх, розподіливши за різними групами: побутові шуми, звуки природи, музичні звуки, звуки вулиці тощо. Проте використання магнітофона дещо обмежує вільне маніпулювання цими звуками. Пропонуємо свій спосіб використання звуків, ураховуючи специфіку роботи з маленькими дітьми. Потрібно зробити мішечки і покласти в них різноманітні предмети, що породжують звуки. Наприклад: в один мішечок покладіть целофановий папір, у другий – монетки, в інші – коробочку з пластмасовими кульками, бубонцями тощо. Крім того, підготуйте ножиці, склянку з водою, трубочку (щоб дмухати у воду), дудочку, свисток, музичний молоточок тощо. Наявність цих джерел звуків дозволяє вільніше маніпулювати ними, при цьому не обмежуючи розвивальні можливості дитини.

Порядок роботи та спосіб постановки запитання лишається незмінним: вихователь ставить перед дітьми на дошці ряд предметних зображень і за допомогою звукового мішечка пропонує обраний звук, після чого запитує: "Про що ви подумали, почувши цей звук?". Наприклад, шарудить звуковим мішечком з целофановим папірцем і запитує:

— Про що ви подумали, почувши цей звук?

— Я подумала про книжку, бо коли її гортаєш, шарудять сторінки.

— Я подумав про цибулю, бо коли її чистиш, лушпиння шелестить.

— Я подумала про їжачка, бо коли він бігає, чути шурхіт.

— Я подумала про листочок, бо коли дме вітер, листочки шелестять на деревах.

Тоді вихователь пропонує більш складний хід асоціативної думки: "А можна подумати про каструлю?".

Якщо ніхто з групи незапропонував свій варіант, тоді вихователь пояснює, що така відповідь можлива, бо для того, щоб приготувати страву, потрібно погортати книгу рецептів. Або: "Я подумала про дудочку, тому що музикант, коли грає, гортає ноти, а аркуші шарудять".

Для дітей старшого віку цей вид роботи потрібно проводити без предметних зображень.

Вихователь пропонує лише звук, наприклад, дзвін монеток, і запитує:

— Про що ви подумали, почувши цей звук?

— Я подумала про магазин, тому що потрібні гроші, щоб купити товар.

— Я подумав про машину, тому що у водія ключі від машини дзеленчать.

— Я подумала про будильник, бо він видає схожий звук, коли дзвонить.

— Я подумала про кухню, бо там дзеленчать каструлі та чашки тощо.

Слід зауважити, що такі ускладнені завдання можна застосовувати лише тоді, коли діти вже мають попередній досвід роботи, бо інакше їм буде важко впоратися із завданням.

Поради з досвіду:

1. Не заохочуйте дітей спробувати вгадати, що знаходиться у вашомузвуковому мішечку.

2. На початковому етапі роботи пропонуйте лише свої варіантиасоціативних зв'язків з предметами, давайте пояснення.

3. Намагайтеся ховати за дошкою ті джерела звуків, які не можна покластив мішечок: ножиці, дудочку, склянку з водою тощо.

v Смакових асоціацій.

Мабуть, не знайдеться жодного вихователя, який би не грав з дітьми у гру "Вгадай на смак". Але ейдетичний напрямок не передбачає вгадування. Запитання буде таке ж, як раніше: "Про що ви подумали?". Для цього виду роботи не потрібні реальні смакові відчуття: смаки ми уявляємо, і, залежно від вікової категорії, запропоновані смакові відчуття будуть ускладнюватися та розширюватися. Так, до арсеналу увійдуть не лише солодке, кисле, гірке, солоне, але й температурні якості: гаряче і холодне. Для дітей старшого віку можна використовувати комбінації: солодке і гаряче, солоне і холодне. Тут знадобляться предметні зображення різних продуктів та піктограми смаку, серед яких: солодкий, кислий, солоний, гіркий (пекучий), холодний, гарячий, гарячий і солодкий, солоний і холодний. За бажанням можна додати ще такі тактильносмакові відчуття: хрумкий, соковитий, твердий, рідкий тощо.

Хід роботи лишається той самий: вихователь розставляє перед дітьми предметні зображення продуктів, зокрема різних страв і плодів, обирає піктограму смаку, наприклад, солодке, і запитує: "Що тут є солодке?".

Поради з досвіду:

1. До обраного смакового відчуття намагайтеся подати якомога більше продуктів і, навпаки, до кожного продукту підбирайте нові смакові відчуття. Наприклад, вишня кисла, а от вишневе варення солодке. Або: чай гарячий і солодкий, але буває кислий (з лимоном) і холодний тощо.

2. Дітям молодшого віку пропонуйте варіанти, пов'язані лише з одним смаковим відчуттям: солодкий, кислий, солоний.

3. Дітям старшого віку пропонуйте гру без додаткових предметних зображень: "В мене є щось солоне і холодне. Про які продукти чи страви ви подумали?". За кожну правильну відповідь давайте фішку, а потім підрахуйте, в кого найбільше.

v Нюхових асоціацій.

Нюховий аналізатор – це, мабуть, найсильніший з усіх названих. Тому, залучаючи його до роботи з малюками, потрібно бути особливо обережним, оскільки здатність сприймати різні аромати ще не достатньо вивчена. Для однієї людини той чи інший запах може бути приємним, для іншої – ні. І не тому, що він неприємний для всіх, а тому, що викликає в кожної людини певні асоціації. Тобто маємо справу з другою сигнальною системою – не лише слово, а й запах може бути сигналом сигналів. Основний спосіб залучення нюхового аналізатора – звернення до дитячої уяви. А проводити цей вид роботи краще зі старшими вихованцями.

Можна використовувати нюхові коробочки з різними ароматами: парфумів, м'ятним ароматом, ароматом трав, спецій, глиці тощо. Але радимо робити це обережно, обмеживши кількість запахів.

Для роботи знадобляться предметні зображення, при чому можна використовувати одночасно більше двадцяти. Вихователь запитує: "Який з цих предметів ми будемо нюхати?". Малюки пропонують різні варіанти відповідей з поясненням. Справа педагога – ставити провокаційні запитання, відповіді на які дитина має обґрунтувати. Наприклад: якщо хтось сказав, що автомобіль пахне бензином, то дорослий може запитати, чи пахне іграшкова машинка; якщо хтось відповів, що чашка пахне, оскільки там чай з лимоном, то вихователь цікавиться, чи буде пахнути чашка, коли вип'ють чай. або коли в неї наллють воду.

Якщо ви наважилися використати ароматичні коробочки, питання знов звучатиме так само: "Про що ви подумали, відчувши цей запах?".

Застосування асоціацій сприяє розкріпаченню дитячого мислення, розширенню його можливостей, розвиткові психічних процесів. Ми назвали лише кілька знахідок ейдетики. Заслуговують на увагу також неординарні прийоми розвитку дивергентного творчого мислення, фотографічної пам'яті та багато інших.

Ейдетика позбавлена догматизму, що дозволяє кожному педагогові розвивати цю методику, доповнюючи й адаптуючи її до особливостей своїх вихованців, придумуючи нові й нові ігрові завдання.

Інноваційна технологія «Чудеса на піску» (авт. Т.М.Грабенко, Т.Д.Зінкевич-Євстигнєєва)

Принцип "Терапії піском" був запропонований ще Карлом Густавом Юнгом, чудовим психотерапевтом, засновником аналітичної терапії. Може бути, природна потреба людини "морочитися" з піском, і сама його структура підказали великому Юнгом цю ідею. Адже пісок складається з дрібних крупинок, які тільки при з'єднанні утворюють улюблену нами пісочну масу. Багато психологів бачать в окремих крупинках символічне відображення автономності людини, а в піщаній масі - втілення Життя у Всесвіті.

Гра з піском як консультативна методика була описана англійським педіатром Маргарет Ловенфельд в 1939 році. В ігровому приміщенні створеного нею Лондонського Інституту Дитячої Психології вона встановила два цинкових підноса, один наполовину наповнений піском, а інший – водою, і формочки для гри з піском. Іграшки "жили" в коробці. Маленькі пацієнти інституту використовували іграшки у грі з піском, а коробки з піском вони називали «світом». Тому М.Ловенфельд назвала свій ігровий метод «світової методикою».

Формуванням концепції "пісочної терапії" (або "пісок-РІау") займалися, в основному, представники юнгіанскої школи. Наприклад, швейцарський аналітик Дора Калфф. Однак, для навчальних цілей унікальні можливості піску до недавнього часу практично не використовувалися. Щоб заповнити цю прогалину, Т.М.Грабенко, Т.Д.Зінченко-Євстігнєєвою була створена система пісочних ігор, спрямованих на навчання та розвиток особистості в цілому.

Основні принципи ігор на піску

1. Створення природного стимулюючого середовища, в якому дитина відчуває себе комфортно і захищено, виявляючи творчу активність. Для цього слід добирати завдання, що відповідають можливостям дитини; формулювати інструкцію до ігор в казковій формі; виключати негативну оцінку її дій, ідей, результатів, заохочуючи фантазію і творчий підхід.

3. Реальне "проживання", програвання всіляких ситуацій разом з героями казкових ігор.

Що потрібно для ігор на піску?

1. Водонепроникний дерев'яний ящик. Якщо займатися з дітьми в малій групі (3-4 людини) або індивідуально, його розмір – 50-70 сантиметрів. Такий розмір скриньки відповідає оптимальному полю зорового сприйняття, і це дозволяє охоплювати його поглядом цілком. Пісочні терапевти "любовно" називають ящик з піском "підносом" – з боків він може бути забезпечений ручками для зручності транспортування. Краще, якщо піднос буде саме дерев'яним, це полегшить перенесення пісочного досвіду в реальну діяльність.

Для занять з великими групами дітей потрібно ящик значно більшого розміру. Внутрішня поверхня підноса (дно і борти) фарбують в синій або блакитний колір. Таким чином, дно підноса буде символізувати воду, а борта – небо.

2. Чистий, просіяний пісок (деякі його навіть прожарюють в духовці). Він не повинен бути занадто великим або занадто дрібним. Піском заповнюється менша частина скриньки. Для пісочних ігор краще, якщо він буде вологим. Таким чином, пісок ставить символічну "лінію горизонту".

3. "Колекція" мініатюрних фігурок, висотою бажано не більше 8 сантиметрів. У набір іграшок можуть увійти:

- людські персонажі;

- будівлі: будинки, школи, церкви, замки ;

- тварини: домашні, дикі, доісторичні, морські, і пр.;

- машини: сухопутні, водні, космічні, бойові;

- рослини: дерева, кущі, квіти, овочі та ін;

- будівлі: мости, огорожі, ворота, портали, кошари ;

- природничі предмети: черепашки, гілочки, камені, кістки, яйця і пр.;

- символічні предмети: джерела для загадуванням бажань, ящики зі скарбами, коштовності та ін ;

- казкові герої: злі і добрі;

- релігійні предмети і сувеніри;

- жива зелень і пр.;

- флакони з-під парфумів та ін;

- пластикові або дерев'яні букви і цифри, різні геометричні фігури (круги, трикутники, прямокутники, піраміди і ін). Словом, усе, що зустрічається в навколишньому світі.

З чого починати?

1. Ігри на розвиток тактильно-кінестетичної чутливості і дрібної моторики рук ("Чутливі Долоньки").

2. Ігри на розвиток фонематичного слуху, корекція звуковимови, навчання читання та письма. ("Пісочна грамота")

3. Пізнавальні ігри на піску. Види пізнавальних ігор на піску:

- Ігри на знайомство з навколишнім світом. Через них ми пізнаємо те, що поряд з нами: тварин (диких та домашніх), комах, ліси, поля, річки, озера, моря, острови, професії, місто, транспорт, побут та ін

- Географічні ігри. Тут ми дізнаємося, як живуть люди в різних куточках планети. Моделюємо в пісочниці різні кліматичні зони і життя в них. Наприклад, часто дітям непросто уявити собі життя в тропічних багатоярусних лісах. Фотографії недостатньо. Створимо "живі" картинки на піску. Ставимо фігурки екзотичних дерев та кущів по ярусах (слід пам'ятати, чого немає в "колекції", замінюємо природним матеріалом), обвиваємо їх "ліанами" , мотузочками, розміщуємо на них фігурки мавп, птахів, фруктів, і відтворюємо "тропічну зливу".

- Фантастичні ігри. У пісочниці імітується життя на інших планетах:

місячний ландшафт, поверхня Марса і пр. Це унікальна можливість для нас - використовувати сучасну дитячу субкультуру (трансформерів, роботів і пр.) у "мирних", пізнавальних цілях. Після перегляду мультфільмів можна запропонувати дитині відтворити на піску картинку, яка найбільш запам'яталася, програти ще раз хвилюючу ситуацію, придумати до неї альтернативне продовження. Розігруючи "зоряні війни" на піску, реалізуючи бажання бути супергероєм і вічно живим, дитина звільняється від внутрішньої напруги та отримує від нас багато цікавої інформації про космічні тіла, кораблі, дослідження.

4. Історичні гри. Ми захоплюємося діорамами битв, представлених у великих музеях, але ж це не що інше, як застигла пісочна картина. Тільки в пісочниці дитина може все САМА побудувати і програти, ставши учасником історичних подій. Професійні військові використовують ігри на піску, вивчаючи стратегію бойових дій

5. Ігри-екскурсії по місту. Батьківщина починається з рідного міста, селища. Його історія робить істотний вплив на думки і життя мешканців. Історія міста, як і життєвий шлях людини, має свої радощі й печалі. Ці події можна розігрувати на піску.

Пісок – це щось надзвичайно чарівне і зачаровує…

“Розум дитини – на кінчиках її пальців”.

В.І. Сухомлинський

Впровадження інноваційних технологій неодмінно сприяє формуванню творчої уяви, формує повноцінну особистість в умовах сучасного життя, виховує найкращі людські якості, а також допомагає забезпечити успішну соціалізацію на етапі дошкільного навчання і виховання.

Чарівніше за пісок немає для дітей забави,

Його завжди є вдосталь, Тече він ніжно так крізь руки,

Що не зрівняти його ні з чим… Іоахім Рінгельнац

Малювання піском «Send-Art» - дивно цікаве і дуже «живе» заняття для дітей та дорослих. Пісочні малюнки несуть в собі можливість трансформацій. Вони допомагають нам усвідомити наші емоційні стани і найглибші духовні переживання, дають пречудову можливість взяти, розкрити і проявити у творчості безліч граней власного «Я».

Актуальність інноваційних технологій:

*Зростаючі вимоги сучасного суспільства.

*Нові сучасні підходи до формування зрілої особистості, яка може стикатися з іншими членами суспільства, в конкурентному середовищі при виході з дошкільного закладу.

*Тенденції розвитку освіти у світі.

*Акселеративний розвиток дітей з раннього віку. *Використання сучасних навчально-виховних функцій.

Головна мета «Метод Sand - ART»: навчання основам читання, письма та малювання; розвиток пізнавальних процесів; розширення кругозору і загальної поінформованості; розвиток дрібної моторики і координації рухів; розвиток уяви і творчих здібностей; стабілізація і гармонізація психоемоційного стану; формування навичок конструктивного спілкування.

Звичайний пісок – це щось надзвичайно чарівне і зачаровує.

Задачі «Метод Sand - ART»:

- Розвиток пізнавальних процесів (сприйняття, увага, пам'ять, образнологічне мислення, просторова уява);

- Розвиток творчого потенціалу, розкриття своїх унікальних здібностей, формування комунікативних навичок;

- Тренування дрібної моторики рук, координації руху, пластики, яка стимулює розумові процеси, покращує пам'ять, розвиває мову (логопедія);

- Рівноцінний розвиток і робота лівого (мислення, логіка) і правого (творчість, інтуїція) півкуль головного мозку – розвиток міжпівкульної взаємодії, дитина створює малюнки двома руками;

- Гармонізація емоційного стану, вміння розслаблятися, отримання ресурсу (зняття емоційної напруги у тривожних, агресивних і гіперактивних дітей).

Можливо, дізнавшись, що таке SAND ART, Вам самим захочеться зануритися в цей дивовижний світ... Поринути в пісок...

І етап

1. На першому етапі забезпечуються умови для проведення занять з «Метод Sand-ART» в групі дошкільного закладу.

2. Проведення тематичних консультацій з батьками, організація видів діяльності, технологічних засобів активації психічних процесів і подальшого перетворення їх на творчі здібності.

Так, батьки та діти знайомляться з програмою «Метод Sand - ART».

3. Проводилася педагогічна рада «Створення умов для розвитку творчих здібностей дітей на основі особистісно орієнтованого підходу засобами образотворчого мистецтва» для вихователів «Аукціон педагогічних ідей». І проводився семінар навесні «Пісок як матеріал для розвитку творчості та навчання дітей» з практикумом «Казка на піску».

ІІ етап

На другому етапі реалізація програми «Метод Sand-ART» також передбачається вивчення та впровадження кращого досвіду роботи інших.

• Використання авторських програм для роботи з дітьми.

• Перегляд фото- і відеоматеріалів інших.

• Складання бібліографії науково-методичної літератури, періодичних видань із питань роботи малювання піском з дітьми.

• Робота з літературою

1. «Пісок як матеріал для розвитку творчості та навчання дітей» / Вихователь-методист. - 2010. - № 4. с.21;

2. Пам'ятка «Загальні Рекомендації з підготовки та проведення адаптаційних ігор-занять». Вихователь-методист. - 2010. - № 6 с.31;

3. Т.Д.Зінкевіч - Євстігнєєва, Т.М.Грабенко «Чудеса на піску»; практикум з пісочної терапії. - СПб; Видавництво «Мова», 2007,-340С.;

4. Г.Колесова, Н.Богдан, В.Рубан, Н.Дмитришена «Пісочна терапія: досвід роботи», «Матеріали пісочної терапії», «Малюнки на писку або счарівний пісок у дитячих руках»; Журнал Психолог дошкілля, № 1(42), січень 2013р., с.4- 34.

ІІІ етап

На третьому етапі визначається рівень розвитку дітей за допомогою психолого-педагогічного обстеження дітей у різних видах діяльності.

Існує поглиблена психогімнастика щодо вивчення розвитку здібних дітей за допомогою пакету діагностичного інструментарію для вивчення інтелектуального, творчого потенціалу дошкільнят.

• Методика Н.І.Смілянської «Визначення видів здібностей дитини», методика Е.Н.Кульчинської.

• Серія вербальних субтестів В.А.Маляко та інші; О.М.Д’яченко

«Домалювання фігур».

На третьому етапі проводяться моніторинги знань і навичок здібностей дітей. Також проводяться заходи з батьками дітей щодо реалізації програми, а саме:

• Консультації для батьків «Пісок як матеріал для розвитку творчості та навчання дітей», «Оформлення виставки художньої творчості дітей», «Пісочниця –наш світ, а іграшки в ній – люди»;

• Зроблені папки – пересувки «Розвиток творчих здібностей дітей методом Sand-ART»;

• Організована творча майстерня дітей та батьків.

Результат цієї роботи – діяльність дітей, протягом якої вони демонстрували рівень компетентності, насиченості інформацією, розуміння краси і почуттів.

Із дітьми проводилися:

• Бесіди, робота з наочним матеріалом.

• Інтегровані і комплексні заняття.

• Випуск газет з дітьми, колективні роботи.  Конкурси «Юні художники», «Талановиті скульптори».

Художник хоче малювати.

Нехай не дають йому зошит... На то й художник і художник – Малює він, де тільки може...

Подивіться в очі дитині, яка малює піском, і ви побачите в них захоплення, радість і щастя.

Памятка «Загальні рекомендації з підготовки та проведення адаптаційних ігор-занять в піску»

1. Адаптаційні ігри в піску слід проводити з підгрупою дітей, особливу увагу при цьому приділяючи новій дитині. До складу підгрупи, у якій працює новачок, потрібно включати дітей, які вже адаптувалися до умов дошкільного закладу. Спостерігаючи за їхніми діями та наслідуючи їх, новачок зможе легко відтворити ті ігри, що його зацікавили.

2. Під час проведення перших адаптаційних ігор-занять не обов'язково дотримуватися їх точної структури та тривалості. Якщо ігри в піску добре стабілізують психофізичний стан дитини, то доцільно збільшити час її занять у пісочниці.

3. Дорослий повинен уважно стежити за реакцією дитини під час роботи з піском. Якщо у дитини виникли негативні емоції або ознаки втоми, заняття слід закінчити.

4. Ознайомлюючи дітей з іграми в піску, дорослий спочатку показує способи дій, а потім дитина разом з дорослим «рука в руці» або самостійно повторює їх. Не потрібно наполягати на чіткому виконанні вказівок. Дорослий на етапі ознайомлення має підстроюватися під дитину.

5. Для початку та кінця ігор-занять варто започаткувати особливий ритуал привітання та прощання _– для цього можна використати музику, пісочний годинник, певні звуки, дії тощо (див. вправу «Доброго дня, пісок!»).

6. На перших 2-3 заняттях дитині не показують увесь набір іграшок. Вона має засвоїти досить широкий спектр простих маніпуляцій з піском за допомогою рук, лопатки та щіточки.

7. Бажано, щоб дитина для занять у пісочниці принесла з дому одну зі своїх найулюбленіших іграшок (висота не більше 10-15 см). Але вона може вибрати й ту іграшку, яку запропонував дорослий. Ця іграшка має стати для дитини іграшкою-посередником в іграх з піском.

8. 3 правилами поводження, заборонами, схваленнями дорослий ознайомлює дітей через іграшку-посередника _– Піщинку, яка живе у пісочниці, дружить з дітьми і залюбки з ними грається.

9. Чим молодші діти, тим коротші мають бути правила:

• не можна викидати пісок із пісочниці;

• не можна брати пісок до рота та кидати в інших дітей;  погрався з піском _– помий руки та покажи чисті долоньки дзеркалу.

Технологія «Художнє слово і дитяче мовлення»

(авт. Н.В.Гавриш)

Найважливішими джерелами розвитку дитячого мовлення є художня література та усна народна творчість, величезна сила впливу яких традиційно використовувалася у вітчизняній та зарубіжній педагогіці як могутній чинник виховання та освіти підростаючого покоління. Виховна і художня цінність цього виду мистецтва обумовлена специфікою засобів втілення в ньому художнього образу, насамперед, мовних засобів виразності, адже мова художнього твору є найкращою, найвищою формою літературної мови, яку діти прагнуть наслідувати.

Життєдайним джерелом розвитку художньої літератури є усна народна творчість. Класичний зразок фольклору – казка – стародавній жанр усної народної творчості. В казці закладено величезний естетичний потенціал, який проявляється в яскравому, романтичному зображенні казкового світу, в ідеалізації позитивних героїв, повчальності. Колоритна, яскрава мова казок захоплює, викликає в уяві чудові образи, пробуджує фантазію.

Повною мірою особливості українського фольклору виявляються і в малих фольклорних жанрах – прислів'ях, приказках, загадках, гуморесках. Прості, невеличкі за обсягом, вони дивують оригінальною будовою, широким використанням виразних мовних засобів. Усе в них виважено, доцільно, кожне слово на своєму місці. Наприклад, загадка – поетична формула, яку характеризують високий ступінь метафоричності, ритмічна домірність, одухотворення, уособлення неживого світу. Все це надає загадці особливої поетичності.

До малих фольклорних жанрів, окрім вищезгаданих, належать пусто байки, колисанки, забавлянки, жарти, ігри з текстами, скоромовки тощо. їх художня форма поєднується з глибокою узагальнюючою думкою. Це дозволяє використовувати фольклорні жанри як важливий засіб виховання мовленнєвої культури дітей.

«Слухаємо казку»

Цей вид занять можна проводити з усією групою або підгрупою дітей, які мають бажання послухати казку. Заняття складається з двох частин. Перша – організація умов для сприймання дітьми казкового твору, друга – бесіда та і розповідь за казкою. Чим молодші діти, тим більш діяльним, наочним мусить бути сприйняття казки. Поступово ми привчаємо дітей сприймати казку на слух, але і в старших групах успіх заняття також залежить від яскравої захоплюючої атмосфери. Так, у молодшій групі розповідь казки випереджається ігровою ситуацією, демонстрацією іграшок, речей, пов'язаних з казкою або просто зацікавленням, заохоченням: «Зараз я розповім вам дуже цікаву історію про... Хочете послухати?» У старших групах перед розповіддю або читанням казки вихователь спрямовує зусилля на систематизацію літературних знань дітей. Це може бути коротенька літературна вікторина чи вступна бесіда.

Важливе місце на занятті відводиться роботі над мовленням. Збагачення словника відбувається через ізолювання, виключення з тексту, пояснення малознайомих складних для усвідомлення слів і словосполучень за допомогою прийому синонімічної заміни, лексичних вправ у процесі роботи над текстом. Внаслідок спеціального навчання діти починають відчувати образність і красу художнього слова, знаходити у тексті, пояснювати значення, доцільно використовувати яскраві вирази в самостійних висловлюваннях.

Розвиток зв'язності висловлювань відбувається завдяки використанню спеціальних запитань, які вихователь починає спонуканням «Розкажи, чому...», «Поясни, як сталося, що...» Щоб відповісти на запитання, дитина мусить відтворити послідовно цілий епізод казки, інколи за допомогою вихователя. Наприклад: «Розкажіть, як ведмежатка ділили сир». Вихователь допомагає побудувати послідовну відповідь: «Спочатку вони... що?... А потім?... Ось так і...» У ході обговорення казки зі старшими дошкільниками вихователь ставить запитання аналітичного характеру, наприклад: «Поясніть, як ви зрозуміли, що лисиця хитра та лукава». Відповідь також потребує виразного розгорнутого висловлювання з використанням переконливих аргументів.

Є доцільним використання на занятті прислів'їв, приказок, фразеологізмів, щоб, з одного боку, допомогти дітям глибше усвідомити ідею казки, а з іншого, показати, як найбільш вдало, точно і коротко можна висловити головну думку твору, які влучні, образні народні вислови.

Під час слухання казки вихователь поступово формує початкові літературознавчі уявлення дітей: про жанрові особливості казки (неймовірні чарівні події, магічні речі, чарівники, персоніфікований тваринний і рослинний світ, специфічні казкові висловлювання). Звертаючи увагу дітей на особливості побудови і літературної форми казки, вихователь пов'язує ці знання із самостійною творчою діяльністю: «Ось і ви, коли складатимете свою казку, теж придумайте казковий зачин, кінцівку, свої чарівні пригоди, щоб казка вийшла цікавою».

Глибше зрозуміти, краще запам'ятати казку допомагає використання методу моделювання, різні види якого підходять для дітей будь-якого віку, модель кольорова, модель за розміром, за формою, зображувальна модель. Моделювання казки часто переростає ь дуже цікаву гру, в якій проживання казкових дій відбувається у внутрішньому плані.

Почуття, переживання, викликані казковими образами, діти висловлюють, проявляють у творчій грі, театралізаціях, малюванні за мотивами казкового сюжету або в інших видах продуктивної діяльності.

Заняття для старшої групи Тема: казка «Лисичка-сестричка і вовк-панібрат».

Мета: вчити дітей розуміти характери і вчинки героїв казки. Уточнити уявлення про жанрові особливості казки, вірша, оповідання. Вчити помічати і розуміти образні вислови, вправляти у виборі означень, порівнянь до заданого слова Збагачувати словник новими словами: чумаки, віз, ополонка; розвивати стилістичне чуття мови, добирати слова, що найкраще висловлюють думку.

Стимулювати та активізувати вживання образних виразів із казки.

Матеріал: ілюстрації до казки.

Хід заняття

Вихователь пропонує дітям пригадати, чим відрізняється вірш від казки, оповідання; хто складає казки, вірші.

— Вам відомо багато казок, в яких розповідається про лисицю. Назвіть їх. Як можна сказати про лисичку, про її вигляд, характер?

— Сьогодні я вам теж прочитаю казку про лисичку. Слухайте уважно, потім скажете, якою вона вам видалася?

Після читання казки вихователь проводить обговорення:

– Хто головні герої казки?

– Розкажіть, якою ви уявляєте собі лисичку. Як ви зрозуміли, що вонасмілива? Хитра? Зла?

– Який казковий епізод вам запам'ятався найкраще?

– Чи жалієте ви вовка? Поясніть, чому.

– В казці нам зустрілися нові слова. Пригадайте, у кого з воза лисичканасмикала собі рибки? (У чумаків.) Куди вовк засунув свій хвіст? (В ополонку.)

– Хто з вас хотів би намалювати ілюстрацію до цієї казки? Розкажітьспочатку, що ви збираєтеся малювати.

Наприкінці заняття вихователь нагадує дітям, що вони вже знають, що таке казка, вірш, оповідання, пропонує подумати, що таке загадка, для чого вона потрібна. В загадці розповідається про будь-що, а сам предмет не називається.

Треба добре подумати і відгадати, про що йдеться.

– Давайте самі спробуємо придумати загадку про лисичку. (Діти вправляються в складанні загадки.)

Серія занять «Чарівна музика слова»

Якщо звернутися до традиційної методики ознайомлення дошкільників з художньою літературою, то одним з обов'язкових видів літературних занять вважається заучування напам'ять віршів. Але дослідження психологів переконливо довели, що заучування напам'ять – глибоко індивідуальний, пов'язаний з особливостями пам'яті, емоційної сфери кожної дитини процес, який не можна підганяти під колективну організацію занять. Наполягати на цьому – чинити тиск на дитячу природу. Тому сучасний підхід до цього питання – тільки індивідуальний характер заучування віршів – здається нам більш гуманним і доцільним.

Але сприйняття і художній аналіз поезій як важливий компонент естетичного виховання і літературно-мовленнєвого розвитку дитини має займати значне місце в роботі з малюками.

Мета цих занять – виховувати художньо-естетичне сприйняття образної сутності, мелодійності, ритму, краси поетичного слова, відчуття виразності мовних засобів, що надають особливої яскравої наочності картинам вірша.

Особливу увагу вихователь має приділяти ліричній атмосфері заняття. Такі заняття поєднують музику, живопис, літературу. Центральною ланкою цього поєднання є мистецтво слова. Тому бажано, щоб поетичні образи віршованого тексту знайшли своєрідне відображення в репродукціях картин, слуханні музичних творів, дитячих малюнках.

Величезне значення має правильно організована робота з мовлення: художній аналіз образної будови віршованого тексту через конкретні запитання, що виявляють ступінь усвідомлення значення виразних мовних засобів, добір порівнянь, уточнень, побудова синонімічних рядів, пошук антонімічних пар тощо.

Виконання творчих завдань ліричного напряму, розігрування психологічних емоційно яскравих етюдів, добір ілюстрацій, малювання за темою, творча розповідь – все це допоможе дітям глибше відчути ідею і характер вірша, забезпечить особливе емоційне піднесення, приверне увагу дітей до високої поезії.

Заняття для старшої групи Тема: вірш Івана Франка «Весна». Лексична робота.

Мета: допомогти дітям відчути радість розквітаючої землі. Вчити дітей розуміти і відтворювати в своєму мовленні образні вислови з тексту, збагачувати словник емоційно-оцінювальною лексикою багатокольорова, ясна, прекрасна), вчити дітей добирати синоніми, порівняння до заданих слів.

Матеріал: ілюстрації, що зображують різні періоди весни, складальна картка «Земля весною», деталі до неї.

Хід заняття

– Ви знаєте чотири пори року. Яка з них найхолодніша? (Зима.) Яка найбагатша, але разом з ним сумна? (Осінь.) Яка пора найвеселіша, тепла^?Літо.)

– Підберіть тільки одне слово, щоб сказати про весну, яка вона (прекрасна).

– Підійдіть до вікна, підставте своє обличчя сонечку, за плющіть очі,відчуйте, які теплі промінчики, як приємно щічкам, посміхніться. Послухайте чудовий вірш Івана Франка «Весна».

Надійшла весна прекрасна, багатоколірна, тепла, ясна, Наче дівчина в вінку.

Зацвіли луги, діброви, Повно гомону, розмови І пісень в чагарнику.

– Скажіть, що ви відчували, коли я читала цього вірша?

– Про яку весну йдеться? Знайдіть відповідну картину весни. (Вихователь спонукає дітей при висловлюванні використовувати слова з тексту вірша, допомагає їм у цьому.)

– Як ви зрозуміли, що земля радіє весні?

– Послухайте вірша ще раз, уявіть, як поступово одягається земля у весняневбрання.

Після читання вірша вихователь пропонує дітям разом скласти картку «Земля весною». Він повторює рядки вірша і обговорює їх з дітьми, уточнюючи, які образи викликають у них поетичні рядки.

– Як сказати по-іншому «повно гомону, розмови і пісень в чагарнику»? (Пташки співають, щебечуть, раді весні.)

– Квітучу землю порівнюють з дівчиною у вінку Дуже красиве порівняння.Спробуємо сказати про це красиво самі. Як можна назвати квітуче дерево, з чим його порівняти? (Наче багато метеликів сидить на гілках, наче величезний букет.)

– На що схожі заквітчані луки? (Наче килимок постелили, наче фарбами все розмалювали.)

Вихователь підводить підсумок: красивий світ навкруги стане ще красивішим, якщо ми навчимося красиво про все це розповідати.

«Слухаю, уявляю, малюю» з використанням поетичних творів

Одним із варіантів занять з використанням поетичних творів можуть бути заняття «Слухаю, уявляю, малюю» для старшого дошкільного віку

Вихователь намагається організувати роботу з розвитку мовлення так, щоб допомогти дітям через сприймання виразних мовних образів вірша відчути, відтворити яскраву мальовничу картину природи. Більш виразно передати слово допоможе малюнок. Через малюнок дитина здатна глибше відчути образність художнього слова, а в цілому цей вид роботи сприяє розвитку поетичного слуху, естетичного смаку дошкільнят.

Учасників заняття має бути не більше чотирьох. Ефективна також індивідуальна форма проведення занять. Методика така: спочатку вихователь заохочує дитину послухати вірш, обговорює його образний зміст, разом з малюком милується красою слова, пропонує намалювати те, що дитина уявила собі під час слухання. На перших етапах навчання вихователь радить, що можна відобразити в малюнку, потім малюк сам знаходить відповідні засоби вираження своїх почуттів, уявлень, емоційного стану.

Використання віршів-забавлянок у роботі з дітьми

Жартівливі вірші, вірші-роздуми допомагають розвинути виразність, точність, влучність мовлення дітей, а також сприяють становленню поетичного смаку, виховують інтерес до краси художнього слова. Художньо-образна поетична форма цих віршів спонукає дитину до усвідомлення інтелектуального, логічного завдання через осмислення значення мовних образів. Завдяки жартівливій цікавій ситуації діти сприймають їх залюбки, весело, як гру, поетичні жарти. Ці фрагменти чудово доповнюють різноманітні колективні заняття з будь-якої діяльності, оживляють побутові моменти, піднімають настрій, прикрашають дитячі розваги. Вони є пропедевтикою сприймання та усвідомлення дітьми народної сміхової культури.

Поради щодо організації полягають у тому, що для використання цих поезій необхідна доброзичлива, приємна атмосфера в групі, вихователь, підтримуючи гарний настрій дітей, демонструє їм багаті можливості культурного прояву веселого настрою, зацікавлює логічними завданнями, заохочує до активної розмови. Малюків знайомлять з оповіданнями про світ природи (ліричні пейзажні описи та цікаві історії про тварин, природні явища), світ людських стосунків, справ, інтересів.

Оповідання найчастіше стимулює початок чи хід відвертої розмови на будь яку тему. Важливо допомогти дітям відчути реальність подій, що відрізняє оповідання від казки, реальність мовного матеріалу тексту оповідання, допомогти зв'язати нові знання з власним досвідом дитини. Тому загальний настрій заняття має відрізнятися од казкового. Доцільно використовувати різноманітну наочність: репродукції картин, речі, фотокартки, дитячі малюнки, поробки, ілюстрації.

Вихователь звертається до особистого досвіду дітей. Намагається з'ясувати, що знають діти з приводу теми оповідання.

Оживити хід заняття допоможуть різноманітні творчі завдання та вправи:

– словесне малювання окремих епізодів чи картин природи;

– вправи типу «Уяви, що ти опинився...», «А в мене, в тебе, в нас...»(аналогії з особистим досвідом), «Заплющ очі та уяви собі, який має вигляд.»;

– лексичні вправи на добір означень, порівнянь до заданого слова,пояснення значення метафоричних, фразеологічних висловлювань;

– полілоги – проблемні бесіди, зміст яких – спільний пошук відповіді на хвилююче запитання. Наприклад: «Усі знають, як неприємно бути покараним. Чи можна вважати покарання доброю дією? Як на вашу думку?» Цей полілог може випереджувати читання оповідання В.Осієвої «Чарівне слово». Методика проведення цих занять потребує не тільки збагачення знань на вербальному рівні, а й практичних дій, вправ, створення спеціальних проблемних ситуацій, а також дій позитивної перспективи, пов'язаних з темою твору, який читають дітям.

Мовотворчі літературні ігри «Казки-розповіданки»

Ця форма використання літературних творів сприяє розвитку мовотворчих здібностей. Вихователь, враховуючи наявність елементарних літературних уявлень та мовленнєвий досвід дітей, пропонує їм скласти казку за віршем або оповіданням з використанням опорних слів тощо. Психологи і педагоги стверджують: у дошкільнят величезний творчий природний потенціал, який з різних причин не завжди повністю реалізується. Тому дуже важливо створи таку ситуацію, яка сприяла б бурхливому сплеску дитячої фантазії, атмосфері творчого натхнення, зацікавити дітей можливістю створити свою історію.

Що для цього потрібно? Насамперед, зацікавленість педагога, доброзичливість, віра у творчі здібності дітей. По-друге – правильно вибрана тема майбутньою твору. Вона має підштовхувати дитину до розвитку сюжету, мати багатоваріантні припущення. Чудовим стимулюючим фактором для творчої розповіді є використання невеличких римованих історій. З одного боку, поезія будить уяву, з другого, в таких історіях багато недоказаного, що дитина може домислити. Творча розповідь за мотивами знайомих казок, оповідань – це теж гарний стимул розвитку мовотворчих здібностей, Глибокий вплив художньо) твору на емоційно-чуттєву сферу дитини, поява яскравих уявлень народжують нові образи, дитина проявляє цілком природні.; бажання «пограти з героями улюбленого твору на вербальному рівні. Ще один з можливих варіантів таких занять – складання сторін за темою, запропонованою вихователем або самою дитиною. Захопленість, незвичайність, казковість формулювання теми творчої розповіді розбудять дитячу фантазію, забезпечивши успіх заняття.

Дуже важливе питання – організація дітей на занятті. Відомо, що мовотворча діяльність – глибоко індивідуальний процес, тобто у кожної дитини свій темп, свій особистий творчий шлях, особистий рівень мовленнєвого розвитку, і тому найефективніший спосіб організації – індивідуальний тип заняття (максимальна кількість – четверо дітей приблизно одного рівня розвитку) Якщо у створенні творчої розповіді бере участь більше дітей, вихователь заохочує їх до спільного складання твору. Кожна дитина висловлює свою пропозицію щодо початку, розгортання сюжету, закінчення. Обговорення допомагає вибрати найкращий варіант.

Мовотворча діяльність дітей може доповнюватися малюванням за темою твору чи режисерською або авторською грою з іграшками

Успіх творчої розповіді також залежить від грамотного методичною керівництва дитячими розповідями. Вихователь при необхідності може допомогти дитині побудувати розповідь, використовуючи структурно-логічну схему (методика Л.Г.Шадріної): «Жили-були собі... Одного разу... Раптом... Та ось тоді... І стали вони..."

Гарним стимулом при складанні дитиною самостійного твору може бути сумісне мовлення (вихователь починає, а дитина продовжує речення). Цей прийом доцільно використовувати в молодшому віці, коли у дітей ще нерозвинена навичка побудови зв'язного висловлювання Ефективні прийоми – підказки, спонукання, доповнення. Сам вихователь повинен мати в запасі кілька готових можливих варіантів розвитку сюжету, щоб підтримати дитину в складний момент. Попередня лексико-граматична робота за темою чи за текстом допоможе активізувати необхідний словниковий запас. Важливий момент – запис і збереження результатів дитячої творчості. Добре, якщо в групі ведеться журнал-книга дитячої творчості, де зберігаються найкращі твори, малюнки, загадки, аплікації. Дитячі казки оповідання можна також оформити у вигляді маленької книжки-саморобки. Подобаються дітям самостійно випущені газети їхніми творами. З ними знайомлять батьків, дітей інших груп.

Творча розповідь за мотивами знайомих казок

Літературні ігри цього типу можуть бути складовою частиною занять з художньої літератури, а можуть проводитись окремо, як мовленнєві заняття на літературному матеріалі. В них може брати участь невеличка група дітей, щоб кожна дитина мала можливість проявити свою ініціативу, творчу активність, бути почутою.

Творча розповідь за темою, запропонованою вихователем

Першу частину заняття вихователь організовує так_; щоб допомогти дітям, використовуючи свій особистий досвід, відірватися од типових явищ, поринути у світ мрій і фантазій. Спочатку педагог розглядає реальні типи, образи, наприклад, кози і окремо образ літака. Коли діти пригадають усе, що вони знають про реальні можливості речей, вихователь пропонує незвичайну ситуацію – «Коза у літаку». Разом з дітьми обговорює її: «Чому коза могла опинитися в літаку? Куди вона летіла? Чий і який був літак? Що могло трапитися під час подорожі» В обговоренні беруть участь усі бажаючі, висловлюючи свої пропозиції щодо продовження сюжету, потім вибирається найкращий варіант. Так поступово діти складають колективну історію, далі кожен може проілюструвати казку, домислити остаточно свій варіант, розповісти його товаришам, вихователю, батькам.

Важливим методом, що допомагав вихователю разом з дітьми поглиблено працювати над мовною специфікою українських літературних творів, ми вважаємо порівняння двох текстів, близьких за ідеєю, змістом.

Це ефективний спосіб не тільки залучити дітей до української літературної творчості, а й показати їм тісний зв'язок українського і світового словесного мистецтва.

Протягом року вихователь добирає п'ять-шість пар таких творів Так, у різних народів є казки, схожі за сюжетом, характером і діями героїв. Наприклад, українська казка «Казочка про Коржика», російська «Колобок» та норвезька «Пиріг»; українська казка «Рукавичка», російська «Теремок» або казка В.Біанкі «Теремок»; українська казка «Золотий черевичок» і казка Ш.Перро «Попелюшка»; українська казка «Кобиляча голова» і російська «Морозко».

Один із двох творів добре знайомий дітям, з іншим вони знайомляться на занятті. Отже, визначальним моментом цих занять є порівняння двох текстів і спостереження за їх мовленнєвими особливостями.

Наведемо кілька прикладів занять такого виду.

Ознайомлення дітей з малими фольклорними формами, жанрами

У процесі роботи з художньою літературою вихователь використовує малі фольклорні жанри: прислів'я, приказки, примовлянки, фразеологізми, загадки тощо. Частіше їх підбирають за тематичним принципом для найбільш вдалої характеристики образів героїв, точного висловлення головної думки твору.

Крім такого фрагментарного використання фольклорних творів можна запропонувати спеціальні заняття з ознайомлення із фольклорною спадщиною і, зокрема, малими її формами: прислів'ями, приказками, загадками, колисковими, забавлянками, скоромовками.

Такі заняття планують раз у квартал для всіх вікових груп. Вони не мають чіткої структури. Заняття складається з кількох частин, кожна з яких присвячена певному жанру. Наприклад, структура заняття в середній групі містить три частини: 1 – загадки, 2 – чистомовки, 3 – колискові.

Спочатку в дітей формують уявлення про призначення кожного жанру, його мовленнєві, композиційні особливості, вчать розуміти художньо-образну основу тексту. На занятті використовують різноманітні методичні прийоми: художній аналіз словосполучень, текстів, лексичні вправи на матеріалі загадок, пояснення значення та етимології образних висловів, творчі розповіді за прислів'ями, скоромовками, театралізовані ігри тощо.

Малюкам потрібно показати яскравість, точність, влучність фольклору:

вчити виділяти в тексті засоби художньої виразності: епітети, порівняння, іронію, доцільно використовувати їх у власних висловлюваннях.

Зміст і методика проведення цього виду занять у різних вікових групах відрізняється не тільки різноманітністю жанрів, добором методичних прийомів, а й завданнями, які ставить вихователь, складністю фольклорних текстів.

Так, завдання вихователя молодшої групи – зацікавити дітей загадками, вчити розуміти їх зміст, ввести в життя дітей забавлянки, колискові, вчити повторювати за дорослим тексти рухливих ігор Для занять добирають тільки описові загадки, прості за змістом . формою; невеличкі колискові; пісеньки, з численними повторами, емоційно-образною лексикою.

У середній групі, крім репродуктивних, вихователь використовує творчі завдання, підводить дітей до елементарного усвідомлення художньої форми фольклорних творів. Поряд з описовими використовують загадки, побудовані на порівнянні, запереченні, зіставленні. Дітей тренують у самостійному доборі засобів художньої виразності. Вводять нові фольклорні жанри: скоромовки, примовки, жарти, прислів'я.

У старшій групі ця робота продовжується. Дітей знайомлять з жанровими особливостями чистомовок, метафоричних загадок, фразеологізмів, прислів'їв, забавлянок. Вчать усвідомлювати образну будову народної мови, переносити набуті знання і навички в самостійні висловлювання. Розумінню дітьми значення прислів'їв, приказок сприяє складання оповідань, коротеньких казок та історій за їх сюжетом, малювання ілюстрацій за прислів'ями. Розкриття художнього образу в малюнку розширює можливості відтворення його в слові.

Теорія розвитку винахідницьких завдань (ТРВЗ) (за Г.Альтшуллером)

Проблема розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку стає все більш актуальною. Зміни, що відбуваються в нашій державі, зумовлюють необхідність виховання покоління, зорієнтованого на розв'язання складних інтелектуальних проблем.

У світовій педагогічній практиці існує цілий ряд технологій з розвитку творчого мислення дітей. Нинішні високі вимоги до якості навчальновиховного процесу у дошкільному закладі зумовили виникнення та впровадження ТРВЗ (теорія розв'язування винахідницьких задач). Основи цієї технології розроблені інженером і письменником-фантастом Генріхом Сеуловичем Альтшуллером. Його послідовником і продовжувачем Михайлом Наумовичем Шустерманом ТРВЗ було впроваджено спочатку в роботу школи, а потім і дошкільних навчальних закладів.

Оптимізувати навчальний процес, підвищувати ефективність обсягу та форм роботи з дошкільниками вже неможливо, керуючись лише традиційними, а інколи (відверто кажучи) застарілими методами та прийомами виховання та навчання дітей дошкільного віку. З 1987 року ТРВЗ активно використовується в роботі педагогічними працівниками дошкільних закладів Росії та України.

В останній час як головне концептуальне питання педагогіки постала проблема формування творчої особистості. Вирішення її науковці і практики вбачають у посиленні ролі, передусім, - теорії розв'язування винахідницьких задач.

Наукові дослідження засвідчують, що сутність даної методики та її принципові відмінності від інших освітньо-виховних технологій полягають у тому, що вона ніяк не є догмою, застарілою методикою.

ТРВЗ – точна наука, яка має і свою галузь дослідження, і свої інструменти.

Г.С.Альтшуллер визначає наступні основні завдання своєї методики: «ТРВЗ перетворює вироблення нових технологічних ідей в точну науку, розв’язування винахідницьких завдань – замість пошуків «всліпу» – будується на системі логічних операцій».

ТРВЗ створює принцип, який допоможе знайти вихід з будь-якої ситуації, а реалізація творчих здібностей ґрунтується на використанні різних методів творчого мислення.

Деякі засоби розвитку нестандартного мислення можна використовувати під час самопідготовки учнів на заняттях, прогулянок, екскурсій, виховних заходів тощо. Застосування цих засобів розкриває технологію розумового процесу, виховує наполегливість, самоповагу, самостійність мислення.

Виділяють методи творчого мислення, а саме :

1. Метод спроб і помилок. Суть методу полягає у розв’язанні проблемного завдання через добір різноманітних варіантів рішень.

2. Метод контрольних запитань. Цей метод є удосконаленим варіантом методу спроб і помилок, а також одним із методів активізації творчого мислення. Метою методу є: за допомогою навідних запитань підвести дітей до виконання поставленого завдання.

3. Метод фокальних об’єктів або Метод каталогу – є одним із методів активізації творчої думки, який допомагає зняти психологічну інерцію й віднайти оригінальні вирішення. Визначається будь-який реальний об’єкт з метою його вдосконалення.

За допомогою методу фокальних об’єктів розв'язуються такі завдання:

1. Придумати щось нове, видозмінюючи або поліпшуючи реальнийоб'єкт.

2. Познайомити дітей з чимось новим або закріпити раніше отриманізнання, розглядаючи предмет з незвичного боку.

3. Проаналізувати художній твір або картину.

4. Скласти розповідь чи казку про об'єкт, який розглядається.

Зазначений метод можна використовувати під час таких видів роботи:

1. Розглянути всі словосполучення: знайти для них реальний аналог уприроді, придумати фантастичний об'єкт.

2. Пригадати, у яких творах художньої літератури зустрічаютьсяаналогічні предмети.

3. Обрати одне із словосполучень і скласти про нього описовурозповідь.

4. Складаючи розповідь про об'єкт у фокусі, використати дібранівизначення.

Найбільш відомим методом, який дає змогу зняти психологічну інерцію й отримати нові ідеї у мінімальний термін, є «мозковий штурм». Це побудований особливим чином колективний пошук нетрадиційних шляхів розв'язання проблеми.

4. Метод синектики. Синектика – поєднання різнорідних несумісних елементів, передбачає застосування 4-х прийомів, які ґрунтуються на аналогіях: прямій, особистій (емпатія), символічній, фантастичній.

Розрізняють такі види прямої аналогії:

1) Аналогія за формою.

2) Компонентна аналогія.

3) Функціональна аналогія.

4) Аналогія за кольором.

5) Аналогія за ситуацією та станом явищ та предметів.

6) Аналогія за властивостями.

7) Комплексна і пряма аналогія.

Розвиваючи та комбінуючи різні види прямої аналогії, Г.Буш запропонував так званий метод гірлянд та асоціацій. Використовуючи метод гірлянд та асоціацій, можна дізнатися, що найбільше сподобалося чи запам'яталося дітям на святі, на прогулянці, у дитячому садку, у вихідний день.

Фантастична аналогія дає змогу відмовитися від стереотипів, піти невідомим раніше шляхом. Вона здатна будь-яку ситуацію перенести у казку, використати чарівництво, тобто уявити, яким чином вирішили б цю проблему казкові персонажі.

Дошкільнята висловлюють незвичайні ідеї, якщо запропонувати їм описати, як вони собі уявляють:

– казковий дитсадок;

– казкове заняття, прогулянку, обід; – фантастичний вихідний, вечір, свято.

У таких описах діти інтуїтивно передають свої потаємні думки та бажання.

Помічено, що навчання нової справи або закріплення якихось навичок відбувається більш продуктивно, якщо робочу ситуацію перенести у казку.

5. Функціонально-вартісний аналіз – метод зменшення виробничих витрат; для дошкільнят – запитання «Що й навіщо? Що можна робити ним? Чим може слугувати?».

6. Моделювання маленьких чоловічків (ММЧ). Ігри з використанням „маленьких чоловічків” допоможуть пояснити й змоделювати внутрішню будову предметів і речовин, фізичну суть явищ і процесів, що відбуваються у живій та не живій природі (наприклад, як з води утворюється пара). Суть методу полягає в тому, що потрібно уявити: всі речовини, предмети, об’єкти, явища складаються з безлічі маленьких чоловічків, причому живих, мислячих. Вони можуть пересіватися або виконувати якісь дії; ті, що утворюють тверду речовину або предмет, міцно тримаються за руки, і щоб роз’єднати їх треба прикласти певні зусилля. Цей метод допоможе у доступній формі пояснити дітям процес перетворення різних речовин і навіть утворення електричного струму.

В основу навчання покладено головні принципи методики ТРВЗ:

1) розв'язання суперечностей;

2) системний підхід (вміння бачити навколишній світ у взаємозв'язкувсіх його елементів);

3) вміння віднайти необхідний у даній ситуації резерв.

Педагоги-дошкільники помітили, як у дітей зникає страх діяти з будьяким предметом, використовувати його не тільки за прямим призначенням, але й за знайомими якостями роботи – новий винахід.

Підгалузь ТРВЗ – розвиток творчої уяви (РТУ), яка вже трансформувалась у самостійну науку, що допомагає дітям і дорослим розмірковувати, шукати, самостійно розв'язувати свої проблеми. Предмети і явища стають багато функціональними, що відразу вирішує безліч проблем у грі, побуті, спілкуванні.

Виявлено, що ТРВЗ у дошкільному навчальному закладі має кілька напрямків:

a) естетична діяльність;

б) образотворче мистецтво;

в) складання казок;

г) розв'язування казкових завдань.

Основною ідеєю ТРВЗ є творчість в усьому – у постановці запитань, прийомах їх розв'язання, подачі матеріалу. Кожен день роботи з дітьми за цією методикою – це пошук, знахідки.

Головне у розвивальному навчанні – дати змогу висловитись, не перебивати, навіть якщо відповідь неправильна. Найважливіше те, що дитина працює в атмосфері свободи мислення і творчості.

Виявлено, що робота з ТРВЗ у дитячому садку проходить у п'ять етапів і визначається такими послідовними завданнями:

завдання першого етапу:

– навчити дитину знаходити і розв'язувати суперечності, не боятися негативного в об'єкті та явищі;

– навчання системного підходу, тобто бачення світу у взаємозв'язку його компонентів;

– формування вміння бачити і використовувати навколишні ресурси.

На другому етапі необхідно вчити дошкільників винаходити (наприклад, на заняттях з конструювання можна запропонувати придумати новий стілець). На цьому етапі навчання діти за допомогою ТРВЗ „оживляють“ предмети та явища, приписують одним якості інших і навпаки, а також відкидають непотрібні і знаходять найкращі варіанти.

Третій етап – вирішення казкових завдань і придумування казок. Треба навчити кожну дитину уникати сумного закінчення казок, не змінюючи при цьому сюжету, складати нові казки на основі добре відомих.

Четвертий етап – використовувати нестандартні оригінальні рішення, спираючись на набуті знання та інтуїцію, дитина вчиться знаходити вихід із будь-якої життєвої ситуації.

П'ятий етап ТРВЗ – це проведення бесід з вихованцями на історичну тему. Дітям варто пропонувати прослідковувати історію виникнення книги, олівця, стола, вчити логічно обґрунтовувати свої вимисли.

Приклади дидактичних ігор та завдань за методикою теорії розв’язання винахідницьких завдань.

Дидактична гра „Що у крузі” Мета: формувати системне бачення світу.

Хід: круг це: група, дитячий садок, місто, країна, планета, Земля.

Дітям пропонують називати, що входити у даний круг. Наприклад:

групова кімната: роздягала: шафи, лави, стільчики, одяг, взуття, двері, вікно, штора і т.д.

Дидактична гра „машина часу”

Мета: вчити дітей фантазувати, познайомити з прийомами універсалізації.

Хід: вихователь пропонує перенестися за допомогою машини часу у майбутнє чи у минуле, у жарку країну чи на північ, пофантазувати про те ,що можна там побачити, які труднощі доведеться подолати під час подорожі.

Дидактична гра ”Що без чого не буває”

Мета: закріпити знання про взаємозв’язок явищ, об’єктів, предметів.

Хід: діти повинні дати відповіді на запитання про взаємозв’язок явищ, об’єктів, предметів.

Дидактична гра „у весняному лісі” Мета: вчити дітей системного аналізу.

Хід: дітям пропонуються предметні картинки із зображенням звірів, птахів, рослин, необхідно розповісти про зміни, які відбуваються з даним об’єктом навесні.

Заклад дошкільної освіти №1 "Теремок"

Сторінки

Інноваційні технології ЗДО

Гра плюс казка

Інтелект

Інноваційна технологія «Чудеса на піску» (авт. Т.М.Грабенко, Т.Д.Зінкевич-Євстигнєєва)

І етап

ІІ етап

ІІІ етап

Памятка «Загальні рекомендації з підготовки та проведення адаптаційних ігор-занять в піску»

«Слухаємо казку»

Хід заняття

Серія занять «Чарівна музика слова»

Хід заняття

«Слухаю, уявляю, малюю» з використанням поетичних творів

Використання віршів-забавлянок у роботі з дітьми

Мовотворчі літературні ігри «Казки-розповіданки»

Творча розповідь за мотивами знайомих казок

Творча розповідь за темою, запропонованою вихователем

Ознайомлення дітей з малими фольклорними формами, жанрами

Теорія розвитку винахідницьких завдань (ТРВЗ) (за Г.Альтшуллером)

Дидактична гра „машина часу”

Дидактична гра ”Що без чого не буває”

Немає коментарів:

Дописати коментар